від Моу Гріна — це може підірвати повагу до «родини» Корлеоне. І цей факт також міг бути причиною того, що Фредді потрапив у батька в чорний список.
Майкл, підводячись з крісла, сказав тоном, який, видимо, означав, що розмову закінчено:
— Завтра я мушу повертатися до Нью-Йорка, отже, подумай про ціну, яку ти встановиш.
Грін аж закипів від люті.
— Ах ти ж сучий сину! Ти думаєш, що так легко можеш відтерти мене? Та я, поки вибився в люди, вколошкав більше людей, ніж тобі снилося! Завтра я полечу в Нью-Йорк до самого дона і зроблю йому свою пропозицію.
Фредді нервово звернувся до Тома Хейгена:
— Томе, ти ж консільйорі, може, поговориш з доном і порадиш йому?
І тоді Майкл заговорив до обох лас-вегасців — до Фредді й до Гріна зразу, і від його голосу повіяв крижаний холод.
— Дон наполовину відійшов від справ. Тепер я веду родинне діло. І я усунув Тома з посади консільйорі. Він буде тільки моїм адвокатом у Лас-Вегасі. Через два-три місяці Том перебирається з сім'єю сюди, щоб розпочати всю необхідну юридичну роботу. Отже, якщо у вас є щось заявити, говоріть мені.
Всі мовчали. Майкл сказав сухо:
— Фредді, ти мій старший брат, і я поважаю тебе. Але не здумай ще колись виступити хоч би з ким проти «родини». Я навіть не стану доповідати донові про цей випадок. — Він повернувся до Моу Гріна. — А ти не ображай людей, що прагнуть допомогти тобі. Краще б не лютував, а шукав причини, чому казино горить. «Родина» Корлеоне вклала сюди чималі кошти, і ми не отримуємо того, що вони мусили б давати, але ж я приїхав не для того, щоб звинувачувати тебе. Я хочу допомогти й простягаю дружню руку. Ну, а якщо ти хочеш плюнути в цю руку — це твоє діло. Мені більше нічого сказати.
Він жодного разу не підвищив голосу, але його слова протверезили й Гріна, й Фредді. Відходячи від столу, Майкл дивився на обох, даючи втямки, що він хоче, щоб вони пішли з номера. Хейген підійшов до дверей і розчинив їх. Обидва вийшли, не сказавши добраніч.
Другого ж дня Майкл Корлеоне отримав від Моу Гріна записку — той не згоджувався продати свою частку ні за яку ціну. Записку приніс Фредді. Майкл знизав плечима й сказав братові:
— До від'їзду в Нью-Йорк хочу ще відвідати Ніно.
У номері Ніно вони побачили Джоні Фонтане, котрий снідав, сидячи на канапі. Джуліс оглядав Ніно за запнутою завісою в спальні. Нарешті завісу відслонили.
Вигляд Ніно вразив Майкла. Він танув на очах. Погляд його горів, рот не затулявся, м'язи на лиці обм'якли. Майкл присів біля нього на ліжко й промовив:
— Ніно, це добре, що я побачився з тобою. Дон завжди розпитує про тебе.
Ніно ошкірився, як завжди.
— Передай йому, що я вмираю. Передай йому, що шоу-бізнес ще небезпечніший, ніж бізнес маслинової олії.
— У тебе все буде гаразд, — відповів Майкл. — Якщо тобі треба якоїсь допомоги від «родини», скажи лише мені.
Ніно заперечно похитав головою:
— Вже нічого не треба. Нічого.
Майкл поговорив ще трохи й пішов. Фредді провів брата і супроводжуючих у аеропорт, однак, на Майклове прохання, не став чекати до самого відльоту.
Коли разом з Томом Хейгеном і Нері піднімалися на літак, Майкл обернувся й запитав Нері:
— Ну як, добре запам'ятав?
Нері постукав себе по лобі:
— Отут у мене той Моу Грін з усіма тельбухами.
Розділ 28
У літаку Майкл Корлеоне спробував трохи відпочити і навіть заснути. Та марно. Наближався найстрашніший, можливо, фатальний період його життя. Далі відкладати не було куди. Все готово, здається, все передбачено, ретельне готування забрало два роки. Ні, просто неможливо далі тягти. Минулого тижня, коли дон офіційно повідомив обох капореджіме та інших членів «родини» Корлеоне про те, що він іде на спочинок, Майкл зрозумів, що батько по-своєму дає йому зрозуміти: настав час.
Минуло майже три роки, відколи він повернувся додому, й більш двох років, як одружився з Кей. Усі три роки він активно вивчав «родинне діло». Провів багато довгих годин з Томом Хейгеном, багато довгих годин з доном. Його вразили могутність і справжнє багатство «родини» Корлеоне. Їм належало величезне нерухоме майно в самому центрі Нью-Йорка, цілі хмарочоси, зайняті діловими установами. Через підставних осіб «родина» мала пай у двох банківських синдикатах на Уолл-Стріт, в банках на Лонг-Айленді, в деяких швейних фірмах, і все це на додачу до розгалуженої мережі незаконних гральних закладів.
Коли Майкл знайомився з операціями «родини» Корлеоне, він з великою цікавістю довідався, що «родина» отримала чималі прибутки одразу ж після війни, надаючи свою протекцію компанії підроблювачів грамофонних платівок. Вони без контрактів виготовляли й продавали копії платівок з записами відомих артистів, і все підробляли так майстерно, що їх так ані разу й не накрили. Звісно, з цих платівок ні артисти, ні фірми, які мали на них контракти, не отримали ні цента. Майкл Корлеоне зауважив, що Джоні Фонтане втратив немало грошей через цих підроблювачів: адже тоді, якраз перед пропажею голосу, платівки з його піснями були найпопулярніші в країні.
Він спитав у Тома Хейгена, чому дон дозволив цим пройдисвітам оббирати свого хрещеника. «Бізнес є бізнес», — відповів Том, знизивши плечима. Джоні якраз був у неласці, бо розійшовся з дружиною — коханням дитинства, — щоб одружитися з Марго Ештон. Це вельми не сподобалося донові.
— А чому ці люди припинили свої операції? — поцікавився Майкл. — Поліція все-таки натрапила на їхній слід?
Хейген заперечливо схитнув головою.
— Ні, дон перестав їм протегувати. Це було якраз після весілля Конні.
Майкл помітив, що досить часто дон допомагав у скруті тим, до чийого нещастя він сам же почасти й спричинився. Не через хитрість чи свідомий намір, а через величезну розгалуженість свого бізнесу, а можливо, також і тому, що так уже побудований світ: і добро, й зло нерозривно переплітаються в ньому.
Майкл і Кей обвінчалися в Новій Англії, справили скромне весілля, де були тільки її батько, мати та кілька її друзів. А потім переїхали в один з будинків в доновому маєтку на Лонг-Біч. Майкла не переставало дивувати, як легко зійшлася Кей з його ріднею та людьми, що жили в їхніх будинках. І, звичайно, вона зразу ж завагітніла, як і мусила за старими звичаями добра дружина італійця; це також допомогло зближенню в родині. А друга дитина, яка мала народитися через рік після першої, вже зовсім розвіяла будь-яку настороженість.
Кей мала чекати на нього в аеропорту, вона завжди зустрічала його і завжди раділа, коли він повертався з подорожей. І він також. Але не сьогодні. Адже завершення цієї подорожі означало, що йому нарешті треба приступати до операції, яку він готував протягом останніх трьох років. Дон чекатиме на нього. І обидва капореджіме теж. А він, Майкл Корлеоне, мусить віддати накази й ухвалити рішення, які визначать його долю й долю «родини» Корлеоне.
***
Коли Кей Адамс-Корлеоне прокидалася вранці, щоб погодувати дитину, вона щоразу бачила, як один з охоронців автомобілем везе матусю Корлеоне, дружину дона, з маєтку й повертається з нею через годину. Невдовзі Кей дізналася, що її свекруха щоранку їздить до церкви. Повернувшись, вона часто заходила до них, щоб випити ранкову чашку кави й навідати малого онука.
На початку розмови матуся Корлеоне завжди запитувала Кей, чом би і їй не стати католичкою. Її анітрохи не бентежило, що Кей уже охрестила сина за протестантським обрядом. Отож і Кей уважала за доречне поцікавитися, чому свекруха щодня їздить у церкву, чи це обов'язкове для католиків.
Стара відповідала так, ніби лише ця обставина утримувала Кей від переходу в іншу церкву:
— Ні, зовсім ні. Декотрі католики бувають у церкві лише на Великдень та на Різдво. Ходи, коли тобі хочеться.
Кей сміялася:
— А чому ж тоді ви кожного дня буваєте у церкві?
Майкл, підводячись з крісла, сказав тоном, який, видимо, означав, що розмову закінчено:
— Завтра я мушу повертатися до Нью-Йорка, отже, подумай про ціну, яку ти встановиш.
Грін аж закипів від люті.
— Ах ти ж сучий сину! Ти думаєш, що так легко можеш відтерти мене? Та я, поки вибився в люди, вколошкав більше людей, ніж тобі снилося! Завтра я полечу в Нью-Йорк до самого дона і зроблю йому свою пропозицію.
Фредді нервово звернувся до Тома Хейгена:
— Томе, ти ж консільйорі, може, поговориш з доном і порадиш йому?
І тоді Майкл заговорив до обох лас-вегасців — до Фредді й до Гріна зразу, і від його голосу повіяв крижаний холод.
— Дон наполовину відійшов від справ. Тепер я веду родинне діло. І я усунув Тома з посади консільйорі. Він буде тільки моїм адвокатом у Лас-Вегасі. Через два-три місяці Том перебирається з сім'єю сюди, щоб розпочати всю необхідну юридичну роботу. Отже, якщо у вас є щось заявити, говоріть мені.
Всі мовчали. Майкл сказав сухо:
— Фредді, ти мій старший брат, і я поважаю тебе. Але не здумай ще колись виступити хоч би з ким проти «родини». Я навіть не стану доповідати донові про цей випадок. — Він повернувся до Моу Гріна. — А ти не ображай людей, що прагнуть допомогти тобі. Краще б не лютував, а шукав причини, чому казино горить. «Родина» Корлеоне вклала сюди чималі кошти, і ми не отримуємо того, що вони мусили б давати, але ж я приїхав не для того, щоб звинувачувати тебе. Я хочу допомогти й простягаю дружню руку. Ну, а якщо ти хочеш плюнути в цю руку — це твоє діло. Мені більше нічого сказати.
Він жодного разу не підвищив голосу, але його слова протверезили й Гріна, й Фредді. Відходячи від столу, Майкл дивився на обох, даючи втямки, що він хоче, щоб вони пішли з номера. Хейген підійшов до дверей і розчинив їх. Обидва вийшли, не сказавши добраніч.
Другого ж дня Майкл Корлеоне отримав від Моу Гріна записку — той не згоджувався продати свою частку ні за яку ціну. Записку приніс Фредді. Майкл знизав плечима й сказав братові:
— До від'їзду в Нью-Йорк хочу ще відвідати Ніно.
У номері Ніно вони побачили Джоні Фонтане, котрий снідав, сидячи на канапі. Джуліс оглядав Ніно за запнутою завісою в спальні. Нарешті завісу відслонили.
Вигляд Ніно вразив Майкла. Він танув на очах. Погляд його горів, рот не затулявся, м'язи на лиці обм'якли. Майкл присів біля нього на ліжко й промовив:
— Ніно, це добре, що я побачився з тобою. Дон завжди розпитує про тебе.
Ніно ошкірився, як завжди.
— Передай йому, що я вмираю. Передай йому, що шоу-бізнес ще небезпечніший, ніж бізнес маслинової олії.
— У тебе все буде гаразд, — відповів Майкл. — Якщо тобі треба якоїсь допомоги від «родини», скажи лише мені.
Ніно заперечно похитав головою:
— Вже нічого не треба. Нічого.
Майкл поговорив ще трохи й пішов. Фредді провів брата і супроводжуючих у аеропорт, однак, на Майклове прохання, не став чекати до самого відльоту.
Коли разом з Томом Хейгеном і Нері піднімалися на літак, Майкл обернувся й запитав Нері:
— Ну як, добре запам'ятав?
Нері постукав себе по лобі:
— Отут у мене той Моу Грін з усіма тельбухами.
Розділ 28
У літаку Майкл Корлеоне спробував трохи відпочити і навіть заснути. Та марно. Наближався найстрашніший, можливо, фатальний період його життя. Далі відкладати не було куди. Все готово, здається, все передбачено, ретельне готування забрало два роки. Ні, просто неможливо далі тягти. Минулого тижня, коли дон офіційно повідомив обох капореджіме та інших членів «родини» Корлеоне про те, що він іде на спочинок, Майкл зрозумів, що батько по-своєму дає йому зрозуміти: настав час.
Минуло майже три роки, відколи він повернувся додому, й більш двох років, як одружився з Кей. Усі три роки він активно вивчав «родинне діло». Провів багато довгих годин з Томом Хейгеном, багато довгих годин з доном. Його вразили могутність і справжнє багатство «родини» Корлеоне. Їм належало величезне нерухоме майно в самому центрі Нью-Йорка, цілі хмарочоси, зайняті діловими установами. Через підставних осіб «родина» мала пай у двох банківських синдикатах на Уолл-Стріт, в банках на Лонг-Айленді, в деяких швейних фірмах, і все це на додачу до розгалуженої мережі незаконних гральних закладів.
Коли Майкл знайомився з операціями «родини» Корлеоне, він з великою цікавістю довідався, що «родина» отримала чималі прибутки одразу ж після війни, надаючи свою протекцію компанії підроблювачів грамофонних платівок. Вони без контрактів виготовляли й продавали копії платівок з записами відомих артистів, і все підробляли так майстерно, що їх так ані разу й не накрили. Звісно, з цих платівок ні артисти, ні фірми, які мали на них контракти, не отримали ні цента. Майкл Корлеоне зауважив, що Джоні Фонтане втратив немало грошей через цих підроблювачів: адже тоді, якраз перед пропажею голосу, платівки з його піснями були найпопулярніші в країні.
Він спитав у Тома Хейгена, чому дон дозволив цим пройдисвітам оббирати свого хрещеника. «Бізнес є бізнес», — відповів Том, знизивши плечима. Джоні якраз був у неласці, бо розійшовся з дружиною — коханням дитинства, — щоб одружитися з Марго Ештон. Це вельми не сподобалося донові.
— А чому ці люди припинили свої операції? — поцікавився Майкл. — Поліція все-таки натрапила на їхній слід?
Хейген заперечливо схитнув головою.
— Ні, дон перестав їм протегувати. Це було якраз після весілля Конні.
Майкл помітив, що досить часто дон допомагав у скруті тим, до чийого нещастя він сам же почасти й спричинився. Не через хитрість чи свідомий намір, а через величезну розгалуженість свого бізнесу, а можливо, також і тому, що так уже побудований світ: і добро, й зло нерозривно переплітаються в ньому.
Майкл і Кей обвінчалися в Новій Англії, справили скромне весілля, де були тільки її батько, мати та кілька її друзів. А потім переїхали в один з будинків в доновому маєтку на Лонг-Біч. Майкла не переставало дивувати, як легко зійшлася Кей з його ріднею та людьми, що жили в їхніх будинках. І, звичайно, вона зразу ж завагітніла, як і мусила за старими звичаями добра дружина італійця; це також допомогло зближенню в родині. А друга дитина, яка мала народитися через рік після першої, вже зовсім розвіяла будь-яку настороженість.
Кей мала чекати на нього в аеропорту, вона завжди зустрічала його і завжди раділа, коли він повертався з подорожей. І він також. Але не сьогодні. Адже завершення цієї подорожі означало, що йому нарешті треба приступати до операції, яку він готував протягом останніх трьох років. Дон чекатиме на нього. І обидва капореджіме теж. А він, Майкл Корлеоне, мусить віддати накази й ухвалити рішення, які визначать його долю й долю «родини» Корлеоне.
***
Коли Кей Адамс-Корлеоне прокидалася вранці, щоб погодувати дитину, вона щоразу бачила, як один з охоронців автомобілем везе матусю Корлеоне, дружину дона, з маєтку й повертається з нею через годину. Невдовзі Кей дізналася, що її свекруха щоранку їздить до церкви. Повернувшись, вона часто заходила до них, щоб випити ранкову чашку кави й навідати малого онука.
На початку розмови матуся Корлеоне завжди запитувала Кей, чом би і їй не стати католичкою. Її анітрохи не бентежило, що Кей уже охрестила сина за протестантським обрядом. Отож і Кей уважала за доречне поцікавитися, чому свекруха щодня їздить у церкву, чи це обов'язкове для католиків.
Стара відповідала так, ніби лише ця обставина утримувала Кей від переходу в іншу церкву:
— Ні, зовсім ні. Декотрі католики бувають у церкві лише на Великдень та на Різдво. Ходи, коли тобі хочеться.
Кей сміялася:
— А чому ж тоді ви кожного дня буваєте у церкві?
Вы читаете Хрещений Батько
