— Якщо ти, Майку, не побудуєш лікарню, вікувати мені старою дівою, — невесело підсумувала Люсі. Всі засміялися. Всі, за винятком Джуліса. Він заявив Майклу:
— Якщо я отримаю цю роботу, я не хотів би, щоб мене чіпляли на неї, як на гачок.
— Ніяких гачків, — холодно відповів Майкл. — Просто я в боргу перед тобою й хочу віддячити.
Люсі лагідно попросила:
— Майку, не бери до серця.
— А я й не серджусь. — Майкл посміхнувся Люсі й знову звернувся до Джуліса. — Ти бовкнув дурницю. «Родина» Корлеоне використала свій вплив, щоб допомогти тобі. Невже ти маєш мене за такого недоумка, який зажадав би від тебе чогось для тебе огидного? А якщо б і зажадав, то й що? Чи поворухнув ще хтось бодай пальцем, щоб допомогти тобі, коли ти втрапив у халепу? Коли я почув, що ти хочеш знову працювати за фахом, мені довелося чимало поморочитися, щоб тобі допомогти. Я ні про що тебе не прошу. Але ти принаймні можеш вважати наші стосунки дружніми, і я сподіваюсь, що ти зробиш для мене те ж саме, що ти зробив би для кожного твого доброго товариша. Оце і є мій гачок. Але, будь-ласка, можеш відмовитися.
Том Хейген низько схилив голову й посміхнувся. Навіть дон не міг викласти краще. Джуліс зашарівся.
— Я хотів сказати зовсім інше. Повір, я вельми вдячний і тобі, й твоєму батькові. Забудь про сказане.
Майкл кивнув головою і сказав:
— Ну й чудово. А поки побудують і відкриють лікарню, ти відповідатимеш за медичну службу в усіх чотирьох готелях. Підбери собі штат. Встановимо тобі підвищену платню, але про це ти домовишся пізніше з Томом. Люсі, я хочу, щоб ти зайнялася чим-небудь важливим. Можливо, крамницями, що відкриватимуться навколо готелів, їхнім фінансуванням. Або наймом дівчаток для казино, що-небудь в цьому дусі. Якщо Джуліс не одружиться на тобі, будеш принаймні багатою старою дівою.
Фредді сидів і похмуро пихкав сигарою. Майкл обернувся до нього й лагідно сказав:
— Фредді, я в батька лише на побігеньках. Чого він хоче для тебе, він тобі скаже, звісно, сам. Але я певен, що тебе воно задовольнить. Нам не нахваляться твоєю вправністю на цьому місці.
— Тоді чому він сердитий на мене? — жалісним голосом запитав Фредді. — Тільки тому, що казино дає збитки? Так ним заправляє Грін, а не я. Тоді якого ж біса старому від мене треба?
— Не хвилюйся, — сказав Майкл.
Він звернувся до Джоні Фонтане:
— А де ж Ніно? Я хотів побачитися з ним.
— Ніно дуже хворий. Коло нього постійно сидить медсестра. Але ось цей лікар каже, що його пісенька проспівана, Ніно себе сам доконав. Отаке з Ніно!
Майкл замислився і, дивуючись, прокоментував:
— Ніно завжди був гарний хлопець. Я не пригадую, щоб він вчинив якесь паскудство чи бодай словом когось принизив. Його ніколи ніщо не обходило. Крім спиртного.
— Так, — погодився Джоні. — Гроші самі пливуть йому до кишені, він ніколи б не залишився без діла, міг би й співати, й зніматися в кіно. Йому тепер платять по п'ятдесят тисяч за фільм, а він чхати хотів на все. Його аніскільки не цікавить слава. Ми з ним завжди були нерозлийвода, і я не пригадую, щоб він зробив якусь капость. Але ж, сучий син, зводить себе пиятикою на той світ.
Раптом постукали в двері. Джоні здивувало, що чолов'яга, який сидів у кріслі біля дверей, не зрушив з місця, а спокійнісінько читав собі й далі газету. Двері відчинив Хейген. Його мало не збив з ніг Моу Грін, що вдерся до кімнати у супроводі двох охоронців.
Грін був вродливий хлопчина, що зробив собі репутацію, працюючи в Брукліні виконавцем вироків від банди найманих убивць. Потім перекинувся на гральні заклади й переїхав на Захід, щоб тут збити собі капітал. Він раніш за всіх збагнув можливості Лас-Вегаса й побудував один з перших готелів з, казино на Косі. У нього й досі часто бували спалахи скаженої люті, і в готелі його боялися всі підряд, не виключаючи Фредді, Люсі і Джуліса Сігала. По можливості вони намагалися не потрапляти йому під гарячу руку. І тепер його вродливе обличчя було спотворено люттю. Він сказав Майклові Корлеоне:
— Майку, я чекав на тебе, щоб переговорити. У мене завтра багато роботи, отож я вирішив спіймати тебе сьогодні. Що ти мені на це скажеш?
Майкл подивився на нього, як здавалося, з приязним здивуванням.
— Чом би ні? — Він зробив Хейгенові знак рукою. — Томе, налий випити панові Гріну.
Джоні відзначив собі, що той, кого звали Альберт Нері, уважно вивчав Моу Гріна, не звертаючи ніякої уваги на двох охоронців, що стояли, спершись на двері. Він знав, що кровопролиття тут, у Лас-Вегасі, виключене. Таке суворо заборонялося, бо кровопролиття мало б фатальні наслідки для наміру перетворити Вегас у законний притулок для азартних гравців Америки.
Моу Грін сказав своїм охоронцям:
— Улаштуйте цих людей, щоб вони могли трохи пограти в казино. — Він явно мав на увазі Джуліса, Люсі, Джоні Фонтане й Майклового охоронця Альберта Нері; Майкл Корлеоне кивнув головою на знак згоди.
— Непогана думка.
Лише після цього Нері підвівся з крісла й приготувався разом з іншими вийти з кімнати.
Залишилися Фредді, Том Хейген, Моу Грін та Майкл Корлеоне. Грін поставив свій келих на стіл і сказав, ледь стримуючи обурення:
— Що я чую? «Родина» Корлеоне збирається викупити у мене готель? Ні, це я у вас викуплю, а не ви у мене.
Майкл розважливо відказав:
— Усі виграють у твоєму казино, а саме казино зазнає збитків. Якось дивно ти ним порядкуєш. Може, у нас справи підуть краще.
Грін хрипко засміявся.
— Ах ви ж чортові макаронники. Я зробив вам послугу, взяв Фредді, коли вам було непереливки, а тепер, бачте, вам закортіло витурити мене з бізнесу. Даремно багатієте цією думкою. У мене є друзі, що постоять за мене.
Майкл сказав так само спокійно й розважливо:
— Ти взяв Фредді, бо «родина» Корлеоне дала тобі добрий шмат грошей, щоб ти міг дообладнати готель. І відкрити казино. І ще тому, що «родина» Молінарі гарантувала його безпеку й зробила тобі певні послуги за те, що ти взяв його. «Родина» Корлеоне розрахувалася з тобою повністю. Я не знаю, чого ти хвилюєшся. Ми купимо твою пайку за будь-яку розумну ціну, яку ти встановиш, що ж тут нечесного? Оскільки твоє казино втрачає гроші, то купівлею ми ще й тобі робимо послугу.
Грін похитав головою.
— «Родина» Корлеоне вже не має тої сили, що колись. Хрещений хворий. Вас виживають з Нью- Йорка інші «родини», й ви гадаєте, що тут рибка клюватиме краще. Я порадив би тобі, Майку, по-хорошому — не витрачай сили.
Майкл стиха запитав:
— Оце тому ти й вирішив, що можеш прилюдно заїхати Фредді по пиці?
Том Хейген уражено обернувся до Фредді. Той почервонів як буряк.
— Ет, Майку, це пусте. Моу просто згарячу. Він, буває, зривається, але ми з ним добрі друзі. Правда, Моу?
Грін нашорошився.
— Ну, заїхав, ну то й що ж. Інколи мені доводиться роздавати підср..., щоб тут був лад. А Фредді допік мені, бо крутив з усіма офіціанточками, навіть коли вони потрібні на роботі. Ми з ним гостро поговорили, ну, я його й поставив на місце.
Майкл із незворушним виглядом запитав брата:
— Ну то як, Фредді, тепер ти вже знаєш своє місце?
Фредді похмуро дивився на меншого брата і мовчав. Грін засміявся й повідомив:
— Сучий син, він тягав їх у ліжко по дві зразу. Мушу визнати, Фредді, що після цього сандвіча з тобою уже ніхто не може ощасливити цих дівчисьок. Не знаю, чим ти їх причаровуєш.
Хейген бачив, що почуте здивувало Майкла. Вони перезирнулись. Можливо, саме через це дон і не злюбив Фредді. В таких справах дон дотримувався суворих правил. Він міг розцінити таку вольність з боку свого сина Фредді, як дві дівчини в ліжку водночас, за ознаку занепаду. А що Фредді терпляче зніс ляпаса
Вы читаете Хрещений Батько
