після цього всього вона все одно помирає. А весь цей час її чоловік не перестає телефонувати й допитуватися: «Як аналізи? Що показали аналізи?»
Отож я винайняв ще одну секретарку, щоб відповідала на ті дзвінки, а сам зустрічався з пацієнткою лише напередодні обстеження, аналізів чи операції. Я затримувався коло жертви якнайменше, бо, зрештою, був зайнятою людиною. І вже після цього дозволяв чоловікові переговорити зі мною протягом двох хвилин. «Це випадок безнадійний», — казав я. Але вони ніколи не чули останнього слова. Вони розуміли його значення, але. не сприймали його. Спочатку я думав, що, може, я мимохіть стишував голос на останньому слові, і тому свідомо почав вимовляти його голосніше. Та все одно вони так і не чули його. Один чолов'яга навіть перепитав: «Що це, у бісової матері, ви хочете мені сказати отим своїм «безнадійний»? — Джуліс розсміявся. — Безнадійний, безнадійний, чорт з ним. Я почав робити аборти. Легко і просто, всі щасливі, це ніби як помити посуд і почистити раковину. Це було по мені. І мені сподобалося. Сподобалося робити аборти. Я не вважаю, що двомісячний зародок є людською істотою, отож з цього боку не маю жодних ускладнень. Я допомагав молодим дівчаткам і заміжнім жінка, що потрапили в ситуацію, заробляв добрячі гроші. Не ліз нікому на очі. Коли мене застукали, я почувався як дезертир, якого вистежили і спіймали. Але мені поталанило, один з друзів смикнув за якісь там мотузки і виручив мене, але тепер практика у великих лікарнях мені заказана. Отак я й опинився тут. Даю добрі поради, якими нехтують так само, як і за старих часів.
— Я не нехтую, — обізвався Джоні Фонтане, — я обмірковую їх.
Люсі нарешті змінила тему розмови.
— Джоні, а що ти робиш тут, у Вегасі ? Відпочиваєш від своїх обов'язків великого голлівудського цабе чи маєш справи?
Джоні схитнув головою.
— Майкл Корлеоне хоче побачитися й переговорити зі мною. Він прилітає сьогодні з Томом Хейгеном. Том сказав, що вони стрінуться і з тобою, Люсі. Не знаєш, чого це?
— Ні, — Люсі заперечно схитнула головою. — Завтра ввечері ми обідаємо всі разом. І Фредді теж. Я думаю, тут, мабуть, щось з готелем. Останнім часом казино стало збитковим, а це не діло. Мабуть, дон хоче, щоб Майкл розібрався, що й до чого.
— Я чув, що Майкл нарешті зробив операцію і виправив собі фізіономію, — сказав Джоні.
— Думаю, що Кей таки переконала його, — засміялась Люсі. — Спершу після їхнього одруження він не згоджувався. Цікаво, чому? Адже це надавало йому жахливого вигляду, та й з носа весь час текло. Йому треба було б давно вже прооперуватися. — Вона помовчала. — «Родина» Корлеоне викликала Джуліса для цієї операції. Він консультував і наглядав за всім.
Джоні незворушно кивнув.
— Я рекомендував його.
— О! — вихопилося у Люсі. — Як там не було б, а Майкл сказав, що хоче віддячити Джулісу. І тому він запрошує нас завтра на обід.
— Він нікому не вірить, — замислено докинув Джуліс, — тоді наказав, щоб я за всім слідкував. А то була звичайна собі операція, перший-ліпший спеціаліст справився 6.
Із спальні почувся шум, всі поглянули на завісу. Ніно знову повертався до тями. Джоні підійшов і присів на ліжку. Джуліс і Люсі також наблизились й стали за спинкою ліжка. Ніно вітав їх жалюгідною посмішкою.
— Гаразд, я перестаю бути розумнішим за всіх. Мені справді кепсько. Джоні, пам'ятаєш, десь рік тому ми були з тими двома стервозами в Палм Спрінгс? Присягаюсь тобі, що я не заздрив. Я був радий. Ти віриш мені, Джоні?
— Певне, Ніно, я вірю, — відповів Джоні заспокійливо.
Люсі і Джуліс перезирнулися. Судячи з усього того, що вони чули і знали про Джоні Фонтане, він не міг забрати дівчину від близького друга, такого, як Ніно. І чому Ніно говорить, що він не відчував ревнощів, через рік після того, як щось сталось? їм обом одночасно спало па думку, що Ніно тепер напивався до смерті з романтичних почуттів, бо дівчина кинула його і повіялася з Джоні.
Джуліс ще раз обстежив Ніно.
— Я влаштую, щоб цю ніч біля вас чергувала сестра, — сказав Джуліс. — Вам справді доведеться полежати пару днів у ліжку. Справи серйозні.
— Добре, — засміявся Ніно, — але, докторе, не присилайте надто вродливої.
Джуліс викликав по телефону доглядальницю, і вони з Люсі пішли. Джоні залишився в кріслі біля ліжка чекати на медсестру. Ніно з виразом цілковитого виснаження на обличчі знову поринув у сон. Джоні думав над словами Ніно про пригоду з отими двома вітрогонками в Палм Спрінгс. Йому ніколи навіть і на думку не спадало, що Ніно міг би ревнувати.
***
Рік тому Джоні Фонтане сидів в оббитому плюшем кабінеті кінокомпанії, яку він очолював, а на душі йому було так зле, як, здається, ще ніколи в житті. І то дивно, бо перший фільм, який він зробив і в якому головну роль він відвів для себе, а характерну — для Ніно, приносив прибутки тоннами. Вдалося все. Всі зробили те, що від них вимагалось. Витрати на виробництво не сягали запланованих. Усі мали заробити хороші гроші, а Джеку Вольцу укорочувалось років десять життя. У Джоні тепер було ще дві картини у виробництві, в одній головного героя грав він сам, в іншій — Ніно Валенті. Ніно був неперевершений на екрані в ролі привабливого розманіженого коханця, що їх на екрані жінки полюбляють показувати між грудей. Такий собі заблукалий парубійко. Хоч за що б Джоні взявся, все приносило гроші, купу грошей. Хрещений Батько через банк отримував свої проценти, і це справді тішило Джоні. Він виправдав сподівання свого Хрещеного. Але зараз це не вельми розраджувало його.
Тепер він став успішним незалежним кінопродюсером, і в нього був такий же, а може, й більший, вплив, як тоді, коли він був співаком. Вродливі вертихвістки упадали довкола нього, як і раніше, хоча і з практичних міркувань. У нього був власний літак, він жив ще розкішніше, мав спеціальні податкові пільги, які надаються не артистам, а лише бізнесменам. Якого ж дідька було йому ще треба, що йому дошкуляло?
Він знав, що саме. Лоб йому замалим не розривався, в ніздрях пекло, в горлі горіло. Подолати цей зуд можна було лише співаючи, але він боявся навіть взяти ноту. Він з цього приводу побував у Джуліса Сігала і поцікавився, коли можна було б заспівати. Джуліс відповів, що будь-коли, якщо буде таке бажання. Отож він спробував, але голос звучав так хрипко і так нікчемо, що Джоні відразу ж залишив свої спроби. А наступного дня його горло боліло немилосердно, хоча якось інакше, ніж до видалення поліпів. Не просто боліло, вогнем палило. Він боявся співати, боявся, що назавжди втратить голос або зіпсує його.
А якщо він не міг співати, то пса варте все інше. Спів — це єдине його справжнє покликання. Не виключено, що він розумівся на співі й уподобаній ним музиці краще за будь-кого в цілому світі. Так, він знав, що тут він неперевершений. За всі ці роки він став справжнім фахівцем. Ніхто не вказував йому, чи так, чи не так, у нього не було потреби звірятися з іншими. Він розумівся. Яка втрата, яка прикра втрата.
У п'ятницю він надумав провести вихідні з Вірджінією і дітьми. Він подзвонив їй, як завжди, щоб попередити про своє прибуття. А фактично для того, щоб дати їй можливість відмовитися. Але вона ніколи не заперечувала. Жодного разу за всі роки їхнього розлучення. Бо вона ніколи не могла бути проти зустрічі її дочок з їхнім батьком. Ну й стерво, подумав Джоні. Йому поталанило з Вірджінією. І хоча він розумів, що вона було йому не байдужішою від будь-якої іншої жінки в його житті, вони обоє не могли знову розпочати спільне статеве життя. Можливо, коли їм виповниться по шістдесят п'ять, у віці, коли вже люди виходять на пенсію, вони разом відійдуть від активного життя, від усіх справ, від усього.
Але дійсність зіпсувала його мрії. Коли він приїхав, то побачив, що Вірджинія не в гуморі, обидві дівчинки також не в захопленні від зустрічі з ним, бо їм обіцяно на вихідні відвідини якихось подруг на каліфорнійському ранчо, де вони можуть покататися на конях.
Він сказав Вірджинії, щоб вона відправила дівчат на ранчо, і на прощання поцілував їх, винагородивши чарівливою усмішкою. Він чудово їх розумів. Яка дитина не віддала б перевагу можливості погасати на коні десь на ранчо перед перспективою нидіти з буркотливим батьком, який також нерадісно несе свої батьківські обов'язки. А Вірджинії він сказав:
— Я трохи вип'ю у тебе і теж побіжу.
— Добре, — відповіла вона. У неї був один з її поганих днів, що траплялись доволі рідко, але траплялись. їй було нелегко вести таке життя. Вона дивилась, як він знову налив собі, на цей раз майже
Отож я винайняв ще одну секретарку, щоб відповідала на ті дзвінки, а сам зустрічався з пацієнткою лише напередодні обстеження, аналізів чи операції. Я затримувався коло жертви якнайменше, бо, зрештою, був зайнятою людиною. І вже після цього дозволяв чоловікові переговорити зі мною протягом двох хвилин. «Це випадок безнадійний», — казав я. Але вони ніколи не чули останнього слова. Вони розуміли його значення, але. не сприймали його. Спочатку я думав, що, може, я мимохіть стишував голос на останньому слові, і тому свідомо почав вимовляти його голосніше. Та все одно вони так і не чули його. Один чолов'яга навіть перепитав: «Що це, у бісової матері, ви хочете мені сказати отим своїм «безнадійний»? — Джуліс розсміявся. — Безнадійний, безнадійний, чорт з ним. Я почав робити аборти. Легко і просто, всі щасливі, це ніби як помити посуд і почистити раковину. Це було по мені. І мені сподобалося. Сподобалося робити аборти. Я не вважаю, що двомісячний зародок є людською істотою, отож з цього боку не маю жодних ускладнень. Я допомагав молодим дівчаткам і заміжнім жінка, що потрапили в ситуацію, заробляв добрячі гроші. Не ліз нікому на очі. Коли мене застукали, я почувався як дезертир, якого вистежили і спіймали. Але мені поталанило, один з друзів смикнув за якісь там мотузки і виручив мене, але тепер практика у великих лікарнях мені заказана. Отак я й опинився тут. Даю добрі поради, якими нехтують так само, як і за старих часів.
— Я не нехтую, — обізвався Джоні Фонтане, — я обмірковую їх.
Люсі нарешті змінила тему розмови.
— Джоні, а що ти робиш тут, у Вегасі ? Відпочиваєш від своїх обов'язків великого голлівудського цабе чи маєш справи?
Джоні схитнув головою.
— Майкл Корлеоне хоче побачитися й переговорити зі мною. Він прилітає сьогодні з Томом Хейгеном. Том сказав, що вони стрінуться і з тобою, Люсі. Не знаєш, чого це?
— Ні, — Люсі заперечно схитнула головою. — Завтра ввечері ми обідаємо всі разом. І Фредді теж. Я думаю, тут, мабуть, щось з готелем. Останнім часом казино стало збитковим, а це не діло. Мабуть, дон хоче, щоб Майкл розібрався, що й до чого.
— Я чув, що Майкл нарешті зробив операцію і виправив собі фізіономію, — сказав Джоні.
— Думаю, що Кей таки переконала його, — засміялась Люсі. — Спершу після їхнього одруження він не згоджувався. Цікаво, чому? Адже це надавало йому жахливого вигляду, та й з носа весь час текло. Йому треба було б давно вже прооперуватися. — Вона помовчала. — «Родина» Корлеоне викликала Джуліса для цієї операції. Він консультував і наглядав за всім.
Джоні незворушно кивнув.
— Я рекомендував його.
— О! — вихопилося у Люсі. — Як там не було б, а Майкл сказав, що хоче віддячити Джулісу. І тому він запрошує нас завтра на обід.
— Він нікому не вірить, — замислено докинув Джуліс, — тоді наказав, щоб я за всім слідкував. А то була звичайна собі операція, перший-ліпший спеціаліст справився 6.
Із спальні почувся шум, всі поглянули на завісу. Ніно знову повертався до тями. Джоні підійшов і присів на ліжку. Джуліс і Люсі також наблизились й стали за спинкою ліжка. Ніно вітав їх жалюгідною посмішкою.
— Гаразд, я перестаю бути розумнішим за всіх. Мені справді кепсько. Джоні, пам'ятаєш, десь рік тому ми були з тими двома стервозами в Палм Спрінгс? Присягаюсь тобі, що я не заздрив. Я був радий. Ти віриш мені, Джоні?
— Певне, Ніно, я вірю, — відповів Джоні заспокійливо.
Люсі і Джуліс перезирнулися. Судячи з усього того, що вони чули і знали про Джоні Фонтане, він не міг забрати дівчину від близького друга, такого, як Ніно. І чому Ніно говорить, що він не відчував ревнощів, через рік після того, як щось сталось? їм обом одночасно спало па думку, що Ніно тепер напивався до смерті з романтичних почуттів, бо дівчина кинула його і повіялася з Джоні.
Джуліс ще раз обстежив Ніно.
— Я влаштую, щоб цю ніч біля вас чергувала сестра, — сказав Джуліс. — Вам справді доведеться полежати пару днів у ліжку. Справи серйозні.
— Добре, — засміявся Ніно, — але, докторе, не присилайте надто вродливої.
Джуліс викликав по телефону доглядальницю, і вони з Люсі пішли. Джоні залишився в кріслі біля ліжка чекати на медсестру. Ніно з виразом цілковитого виснаження на обличчі знову поринув у сон. Джоні думав над словами Ніно про пригоду з отими двома вітрогонками в Палм Спрінгс. Йому ніколи навіть і на думку не спадало, що Ніно міг би ревнувати.
***
Рік тому Джоні Фонтане сидів в оббитому плюшем кабінеті кінокомпанії, яку він очолював, а на душі йому було так зле, як, здається, ще ніколи в житті. І то дивно, бо перший фільм, який він зробив і в якому головну роль він відвів для себе, а характерну — для Ніно, приносив прибутки тоннами. Вдалося все. Всі зробили те, що від них вимагалось. Витрати на виробництво не сягали запланованих. Усі мали заробити хороші гроші, а Джеку Вольцу укорочувалось років десять життя. У Джоні тепер було ще дві картини у виробництві, в одній головного героя грав він сам, в іншій — Ніно Валенті. Ніно був неперевершений на екрані в ролі привабливого розманіженого коханця, що їх на екрані жінки полюбляють показувати між грудей. Такий собі заблукалий парубійко. Хоч за що б Джоні взявся, все приносило гроші, купу грошей. Хрещений Батько через банк отримував свої проценти, і це справді тішило Джоні. Він виправдав сподівання свого Хрещеного. Але зараз це не вельми розраджувало його.
Тепер він став успішним незалежним кінопродюсером, і в нього був такий же, а може, й більший, вплив, як тоді, коли він був співаком. Вродливі вертихвістки упадали довкола нього, як і раніше, хоча і з практичних міркувань. У нього був власний літак, він жив ще розкішніше, мав спеціальні податкові пільги, які надаються не артистам, а лише бізнесменам. Якого ж дідька було йому ще треба, що йому дошкуляло?
Він знав, що саме. Лоб йому замалим не розривався, в ніздрях пекло, в горлі горіло. Подолати цей зуд можна було лише співаючи, але він боявся навіть взяти ноту. Він з цього приводу побував у Джуліса Сігала і поцікавився, коли можна було б заспівати. Джуліс відповів, що будь-коли, якщо буде таке бажання. Отож він спробував, але голос звучав так хрипко і так нікчемо, що Джоні відразу ж залишив свої спроби. А наступного дня його горло боліло немилосердно, хоча якось інакше, ніж до видалення поліпів. Не просто боліло, вогнем палило. Він боявся співати, боявся, що назавжди втратить голос або зіпсує його.
А якщо він не міг співати, то пса варте все інше. Спів — це єдине його справжнє покликання. Не виключено, що він розумівся на співі й уподобаній ним музиці краще за будь-кого в цілому світі. Так, він знав, що тут він неперевершений. За всі ці роки він став справжнім фахівцем. Ніхто не вказував йому, чи так, чи не так, у нього не було потреби звірятися з іншими. Він розумівся. Яка втрата, яка прикра втрата.
У п'ятницю він надумав провести вихідні з Вірджінією і дітьми. Він подзвонив їй, як завжди, щоб попередити про своє прибуття. А фактично для того, щоб дати їй можливість відмовитися. Але вона ніколи не заперечувала. Жодного разу за всі роки їхнього розлучення. Бо вона ніколи не могла бути проти зустрічі її дочок з їхнім батьком. Ну й стерво, подумав Джоні. Йому поталанило з Вірджінією. І хоча він розумів, що вона було йому не байдужішою від будь-якої іншої жінки в його житті, вони обоє не могли знову розпочати спільне статеве життя. Можливо, коли їм виповниться по шістдесят п'ять, у віці, коли вже люди виходять на пенсію, вони разом відійдуть від активного життя, від усіх справ, від усього.
Але дійсність зіпсувала його мрії. Коли він приїхав, то побачив, що Вірджинія не в гуморі, обидві дівчинки також не в захопленні від зустрічі з ним, бо їм обіцяно на вихідні відвідини якихось подруг на каліфорнійському ранчо, де вони можуть покататися на конях.
Він сказав Вірджинії, щоб вона відправила дівчат на ранчо, і на прощання поцілував їх, винагородивши чарівливою усмішкою. Він чудово їх розумів. Яка дитина не віддала б перевагу можливості погасати на коні десь на ранчо перед перспективою нидіти з буркотливим батьком, який також нерадісно несе свої батьківські обов'язки. А Вірджинії він сказав:
— Я трохи вип'ю у тебе і теж побіжу.
— Добре, — відповіла вона. У неї був один з її поганих днів, що траплялись доволі рідко, але траплялись. їй було нелегко вести таке життя. Вона дивилась, як він знову налив собі, на цей раз майже
Вы читаете Хрещений Батько
