Хрещений Батько

Відповів сам дон.
— Я відійшов від справ. Майкла перестали б поважати, якби я втрутився. А крім того, Грін — така людина, з якою мені б не хотілося говорити.
Тессіо пригадав чутки про те, що Моу Грін якось увечері в готелі в Лас-Вегасі дав ляпаса Фредді Корлеоне, і почав розуміти, де собака заритий. «Моу Грін — уже труп, — подумав Тессіо. — «Родина» Корлеоне не хоче його переконувати».
Заговорив Карло Ріцці.
— Отже, «родина» Корлеоне збирається цілком припинити свою діяльність у Нью-Йорку?
Майкл підтвердив:
— Ми продаємо фірму маслинової олії. Все, що тільки можна, передаємо Тессіо й Клеменці. Але тобі, Карло, нема чого турбуватися про свою роботу. Ти виріс у Неваді, ти знаєш штат, знаєш тамтешніх людей. Я розраховую на те, що ти станеш моєю правою рукою, коли ми туди перебазуємося.
Карло відхилився в кріслі назад, і його обличчя спалахнуло від вдячності. Настав і його час, невдовзі й він доторкнеться до могутності.
Майкл говорив далі:
— Том Хейген уже не консільйорі. Він буде нашим юристом у Лас-Вегасі. Через два місяці він перебереться туди на постійне проживання разом з усією родиною. Але тільки як юрист. Від цієї хвилини до нього ніхто не буде звертатися ні з якими справами. Він юрист, і квит. Том тут ні до чого. Просто я так вирішив, і все. Якщо мені потрібна буде якась порада, то хто б для мене був кращим консільйорі, ніж батько?
Всі засміялися. Проте, незважаючи на жарт, вони все ж таки розуміли — Тома виставлено, він більше не має ніякої влади. Скоса позирали на Хейгена, щоб побачити його реакцію, проте його обличчя залишалося незворушним.
Огрядний Клеменца заговорив хрипко:
— Отже, мине рік, і ми отримаємо самостійність, так я зрозумів?
— Може, навіть раніше, — ввічливо відповів Майкл. — Але, без сумніву, ви можете й залишатися в «родині». На ваш вибір. Та основні наші сили буде перенесено на Захід, отож вам, очевидно, буде краще створити самостійні організації.
— В такому разі, — тихо зауважив Тессіо, — я думаю, що тобі слід би дати нам дозвіл набрати нових людей до наших загонів. Ці виродки з «родини» Барці ні врубуються в мою територію. Думаю, що було б добре трохи навчити їх гарних манер.
— Ні, — відрубав Майкл. — Не годиться. Не піддавайтесь на провокації. Все це ми вирішимо під час переговорів. До нашого від'їзду все буде залагоджено.
Але від Тессіо не так легко було відбутись. Він звернувся до самого дона, ризикуючи викликати Майклове незадоволення.
— Пробач мені, Хрещений, хай роки нашої дружби будуть мені виправданням у цьому разі. Але я вважаю, що ти і твій син цілковито помиляєтеся в своїх розрахунках на Неваду. Як ви можете сподіватися на успіх там без сили, яку ви мали тут, без підтримки звідси? Одне невіддільне від другого. А коли ви виїдете звідси, Барціні й Татталья будуть надто сильні, щоб ми могли з ними конкурувати. У мене й Клеменци почнуться з ними сутички, і рано чи пізно нам доведеться скоритися їм. А Барціні мені не до смаку. Я кажу, що переїзд «родини» Корлеоне мусив би свідчити про її силу, а не про слабкість. Нам треба зміцнити наші загони й повернути втрачені території, принаймні на Стейтен-Айленді.
— Не забувай, що я уклав мир, — відповів дон, — і не можу ламати свого слова.
Але Тессіо не вгавав:
— Усі знають, що з того часу Барціні не раз провокував тебе. А крім того, якщо Майкл — новий ватажок «родини», то що утримає його від дій, які він вважає за доцільні? Твоє слово для нього не таке вже обов'язкове.
Майкл різко урвав його. Голос Майклів тепер звучав як у справжнього ватажка:
— Ми ведемо переговори, що дадуть відповідь на твої запитання й розвіють усі твої сумніви. Якщо тобі не досить мого слова, то спитай у самого дона.
Але Тессіо вже зрозумів, що зайшов надто далеко. Якби він насмілився ще питати дона, то зробив би Майкла своїм ворогом. Тому він лише стенув плечима й сказав:
— Я говорив, уболіваючи за інтереси «родини», а не за свої власні. За себе я можу постояти й сам.
Майкл по-дружньому всміхнувся до нього.
— Тессіо, я не сумніваюся щодо твоєї відданості. І ніколи й не сумнівався. Але довірся мені. Звісно, мені далеко до тебе і Клеменци в таких справах, але ж мене завжди може напутити батько. Я не напартачу, все буде гаразд.
Нарада закінчилася. Великою новиною було те, що Клеменца й Тессіо дістануть дозвіл утворити нові «родини» на основі своїх загонів. Тессіо отримає гральні заклади у Брукліні, разом з операціями в порту, Клеменца — гральні заходи на Манхеттені й зв'язки «родини» на іподромах Лонг-Айленду.
Та обидва капореджіме залишили нараду ще не цілком задоволені, не всі їхні сумніви було розвіяно. Карло Ріцці ще трохи пом'явся, сподіваючись, що до нього вже ставляться в родині як до рівного, однак побачив, що Майкл іншої думки. Тому він залишив дона, Тома Хейгена й Майкла самих у наріжній кімнаті- бібліотеці. Альберт Нері вивів його з дому, і Карло помітив, що Нері стояв у дверях і дивився, як він перетинає залите світлом подвір'я, йдучи до себе додому.
В бібліотеці всі троє почувалися невимушено, як люди, що роками жили разом в одному домі, в одній сім'ї. Майкл налив ганусівки батькові й шотландського віскі Томові Хейгену. Він і собі поставив чарку, хоча це траплялося з ним дуже рідко.
Першим заговорив Том.
— Майку, а чому ти мене виводиш з операції?
Запитання начебто здивувало Майкла.
— Ти будеш моєю першою людиною в Лас-Вегасі. Ми цілком легалізуємося, а ти ж юрист. Що може бути важливішим за таке призначення?
— Я не про це. — Хейген посміхнувся трохи сумно. — Я говорю про створення таємного загону на чолі з Рокко Лампоне й без мого відома. Я говорю про те, що ти сам даєш вказівки Нері, а не передаєш їх, як звичайно, через мене або одного з капореджіме. Чи, може, ти й сам не знаєш, що робить Лампоне?
— Як ти дізнався про загін Рокко Лампоне? — лагідно запитав Майкл.
— Не турбуйся, — відповів Хейген, — ніхто не пробалакався й ніхто, крім мене, про це не знає. Просто мені з мого місця видно, що робиться. Ти відпустив Лампоне на власні заробітки, надав йому велику свободу. Отже, йому потрібні люди, що допомагали б йому в його невеличкій імперії. Проте він мусить сповіщати мене про кожну людину, яку бере собі на службу. І я помітив, що кожен із завербованих ним людей занадто добрий для тієї служби, на яку його беруть, і отримує трохи більше, ніж мав би отримувати на такому місці. До речі, ти не помилився, обираючи Лампоне. Він чудово робить своє діло.
— Не так уже й чудово, якщо ти помітив, — скривився Майкл. — А обрав його не я, а дон.
— Ну гаразд, — згодився Хейген. — Але чому ти відсторонив мене?
Майкл подивився на нього і відрубав, не криючись:
— Томе, ти не тягнеш на консільйорі під час «війни». З цим нашим переїздом справи можуть ускладнитись, і, можливо, нам доведеться воювати. І я хочу про всяк випадок відвести тебе далі від лінії вогню.
Хейген почервонів. Якби дон сказав йому те ж саме, він прийняв би ці слова покірно. Але хто такий Майкл, щоб робити такі рішучі висновки?
— Добре, — заявив він. — Але чомусь і я на боці Тессіо. Мені здається, що ти все задумав хибно. Твої дії виказують слабкість, а не силу. А це недобре за будь-яких обставин. Барціні — як той вовк, і коли він почне роздирати тебе на шматки, інші «родини» не кинуться тобі на допомогу.
— Томе, — заговорив нарешті сам дон, — цей план розробляв не лише Майкл. Я був його порадником у всіх справах. Є речі, які необхідно зробити й за які я не хочу нести ніякої відповідальності. І це не Майкл так хоче, а я. Я ніколи не вважав тебе поганим консільйорі, хоча я вважав Сантіно поганим доном, мир душі його. Він мав досить відваги, але не годився для того, щоб очолити нашу «родину», коли зі мною сталася невеличка прикрість. І хто б міг подумати, що Фредо зробиться баб'ячим лакизою? І тому не журись. Я цілком довіряю Майклові, так само, як і тобі. З причин, яких не стану тобі оповідати, ти не повинен бути