Біблія

4. І прийшов Гедеон до Йордану, перейшов сам і триста мужів, що з ним; Вони були стомлені, переслідуючи [ворога].
5. І сказав він мешканцям Суккоту: "Я благаю вас, дайте-но хліба народові, котрий іде за мною; вони стомилися, а я переслідую Зеваха та Цалмунну, царів мідіянських.
6. І сказали суккотські князі: Чи рука Зеваха та Цалмунна вже у твоїй руці, щоб нам давати хліб твоєму війську?
7. І сказав Гедеон: За це, коли віддасть Господь Зеваха і Цалмунну в руки мої, я розтерзаю тіло ваше тернями пустельними і колюччям.
8. Звідти пішов він до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пенуїлу відповіли йому, як відповіли мешканці Суккоту.
9. Він сказав і мешканцям Пенуїлу: Коли я повернуся з миром, зруйную башту оцю.
10. А Зевах та Цалмунна були в Каркорі і з ними їхнє військо до п'ятнадцяти тисяч, усе, що залишилося з війська дітей сходу, а загинуло сто двадцять тисяч вояків, що витягали меча.
11. А Гедеон пішов дорогою тих, що жили у шатрах – Шехуне-Боголіму зі сходу до Коваху і Йоґбеги. І розгромив військо, яке знехтувало небезпекою.
12. Зевах і Цалмунна утікали, а він погнався за ними, і схопив обидвох царів мідіянських, Зеваха і Цалмунна, нагнавши жаху на все військо.
13. І повернувся Гедеон, син Йоашів, з битви ще до того, як зійшло сонце зі схилу Хереса.
14. І захопив юнака з мешканців Суккоту, і вивідав у нього, і він повідав йому [ймення] князів і
старшин Суккоту – сімдесят сім чоловік.
15. І прийшов він до мешканців Суккоту, і сказав: Ось Зевах та Цалмунна, за котрих ви поглумилися наді мною, кажучи: Хіба рука Зеваха і Цалмунна вже у твоїй руці, щоб нам давати хліб стомленим людям твоїм?
16. І, взявши старшину міста й терня пустельне та колюччя, покарав ними городян Суккоту.
17. І башту пенуїльську зруйнував, і повбивав чоловіків міста.
18. І сказав Зевахові та Цалмунні: Які ті люди були, що ви вбили на Фаворі? Вони сказали: Вони були такі, як ти, кожний виглядав сином царським.
19. Він сказав: То були брати мої, сини матері моєї. Живий Господь! Якби ви залишили їх живими, я не знищив би вас.
20. І сказав Єтерові, своєму первісткові: Підведися і вбий їх. Але юнак не витягнув меча свого, бо ще боявся, оскільки був замолодий.
21. І сказали Зевах та Цалмунна: Підведися і забий нас; тому що по чоловікові й сила його. І підвівся Гедеон, і забив Зеваха й Цалмунна, і забрав орнаменти, що були на шиях їхніх верблюдів.
22. І сказали ізраїльтяни Гедеонові: Пануй над нами ти, і син твій, і син сина твого; бо ти врятував нас від руки Мідіян.
23. Гедеон сказав їм: Ні, я не буду панувати над вами, ні мій син не буде урядувати над вами: Нехай Господь панує над вами.
24. І сказав їм Гедеон: Прошу у вас одного, дайте мені кожний сережку зі здобичі своєї. (Бо [у супротивників] були золоті [носові] сережки, тому що вони були Ізмаїльтяни).
25. Вони сказали: Дамо. І розстелили одежу, і кидали туди кожний сережки зі здобичі своєї.
26. І була вага золотих [носових] сережок, що він просив, тисяча і сімсот [шеклів] золота, крім оздобних бляшок, [орнаментів] і сережок, і пурпурових шат, що були на мідіянських царях, і [золотих] ланцюжків, котрі були на шиї у верблюдів їхніх.
27. Із золота виготовив Гедеон ефода і поставив його у своєму місті, в Офрі, і почали всі ізраїльтяни блудодіяти слідом за ним, і стало це пасткою для Гедеона і всього дому його.
28. І були упокорені мідіяни ізраїлевими синами, і вони більше не підносили своєї голови, і була земля в замиренні сорок літ за днів Гедеона.
29. І пішов Єруббаал, син Йоашів, і замешкав у домі своєму.
30. У Гедеона було сімдесят синів, що вийшли зі стегон його; тому що в нього було багато дружин.
31. Також і наложниця, котра мешкала в Сихемі, народила йому сина, і він дав йому ім'я: Авімелех.
32. І вмер Гедеон, син Йоашів, у похилому віці, і похований у гробі батька свого Йоаша, в Офрі Авіезеровій.
33. І сталося, як помер Гедеон, то Ізраїлеві сини знову блудодіяли услід за Ваалами, і зробили собі Ваал-Берита за бога.
34. І не згадали сини Ізраїля Господа, Бога свого, Котрий визволив їх з руки всіх ворогів, що оточували їх.
35. І не вчинили милости домові Єруббаала [чи] Гедеоновому за всі доброчинства, котрі він учинив Ізраїлеві.
Судді 9
1. Авімелех, син Єруббаалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому родові батьківського дому своєї матері, кажучи:
2. Я благаю вас, запевніть всіх городян Сихемських: Що краще для вас: щоб панували над вами усі сімдесят синів Єруббаалових, чи щоб один панував? І пригадайте, що я – кість ваша і плоть ваша.
3. Брати матері його упевнювали про нього всіма цими словами городян Сихемських; і схилилося серце їхнє до Авімелеха; бо, говорили вони, – він є брат наш.
4. І дали йому сімдесят [шеклів] срібла з дому Ваал-Берита, а Авімелех найняв за них нікчемних і легковажних людей, котрі й пішли за ним.
5. І прийшов він у дім батька свого до Офри, і забив братів своїх, сімдесят синів Єруббаалових, на одному камені. Залишився тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався.
6. І зібралися всі мешканці сихемські та весь дім Бет-Мілло, і пішли і настановили царем Авімелеха при Елон-Муццаві, що в Сихемі.
7. Коли оповіли про це Йотамові, він пішов і став на верхів'ї гори Ґеризім і, підвищивши свій голос, кричав і говорив їм: Послухайте мене, городяни Сихему, і вислухає вас Бог!
8. Пішли одного разу дерева помазати царя над собою, і сказали до оливи: Царюй над нами!
9. Олива сказала їм: Чи залишу я свою олію, що Бога і людей нею вшановують, і чи піду я поневірятися по деревах?
10. І сказали дерева до смоковниці: Іди ти, царюй над нами.
11. Дерево смоковніці сказало їм: Чи залишу я солод мій і добрий плід мій, і чи піду я поневірятися по деревах?
12. І сказали дерева виноградній лозі: Іди ти, царюй над нами.
13. Виноградна лоза сказала їм: Чи залишу я сік мій, котрий бадьорить богів і мужів, і чи піду поневірятися по деревах?
14. Нарешті сказали всі дерева теренові: Йди ти, царюй над нами.
15. Терен сказав деревам: Якщо ви насправді хочете помазати мене царем над собою, то ходіть, довіртеся моїй тіні; а коли ні, то нехай вогонь з терену пожере кедри Ливанські.