Біблія

30. Із синів Єфремових двадцять тисяч вісімсот вояків мужніх, людей, відомих у родах своїх;
31. Із півколіна Манасіїного вісімнадцять тисяч, котрі покликані були поіменно, щоб настановити Давида царем;
32. Із синів Іссахарових [прийшли] люди розумні, котрі знали, що і коли треба учинити Ізраїлеві, – їх було двісті старшин, і всі брати їхні дослухалися до слова їхнього.
33. Із [коліна] Завулонового удатних для битви, озброєних всілякою військовою зброєю, – п'ятдесят тисяч, у лавах, – одностайних;
34. Із [коліна] Нефталимового – тисяча вождів, а з ними тридцять сім тисяч зі щитами і списами;
35. Із [коліна] Данового придатних до війни – двадцять вісім тисяч шістсот;
36. А від Асира вояків, готових до битви, – сорок тисяч.
37. А з-за Йордану, від коліна Рувимового, Ґадового, і півколіна Манасіїного, – сто двадцять тисяч з усілякою військовою зброєю.
38. Усі ці вояки, в лавах, від щирого серця прийшли до Хеврона зацарювати Давида над усім Ізраїлем. Та й решта ізраїльтян була одностайна, щоб зацарювати Давида.
39. І були вони там з Давидом три дні, їли і пили, тому що брати їхні надбали їм.
40. А також і близькі до них, навіть із [коліна] Іссахарового, Завулонового і Нефталимового, – привозили все їстівне віслюками і верблюдами, і мулами, і волами: борошно, смокви, і родзинки, і вино, і єлей, і великої, і дрібної худоби дуже багато, бо велика радість була в Ізраїлі.
1 Літопису 13
1. І радився Давид із тисяцькими, сотниками і з усіма зверхниками,
2. І сказав [Давид] всьому зібранню Ізраїльтян: якщо бажано вам, і якщо на те буде воля Господня, Бога нашого, пошлімо до всіх наших братів, по всій ізраїльській землі, і разом з ними до священиків і левитів по містах і поселеннях їхніх, щоб вони зібралися до нас.
3. І перенесемо до себе Ковчега Бога нашого, тому що за днів Саула ми не зверталися до нього.
4. І сказала вся громада: Нехай станеться так! Тому що увесь народ вважав це слушним.
5. Отак зібрав Давид усіх Ізраїльтян, від Шіхору єгипетського аж до входу в Хамату, аби перенести Ковчега Божого з Кір'ят-Єаріму.
6. І пішов Давид і увесь Ізраїль до Кір'ят-Єаріму, що в Юдеї, щоби перенести звідти Ковчега Бога, Господа, який сидить на херувимах, на котрому прикликається ймення [Його].
7. І повезли Ковчега Божого на новій колісниці з дому Авінадавового, а Узза та Ахйо супроводжували ту колісницю.
8. А Давид і всі Ізраїльтяни грали перед Богом щосили, з піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, і на кимвалах, і на сурмах.
9. Коли прийшли вони до Кідонового току, і простяг Узза свою руку, щоби притримати Ковчега, бо воли нахилили його,
10. То Господь розгнівався на Уззу і уразив його за те, що він простягнув руку свою до Ковчега. І він помер тут-таки перед Богом.
11. І зажурився Давид через те, що Господь уразив Уззу, і він назвав те місце поразкою Уззи; так воно називається аж донині.
12. І злякався Давид Бога того дня, і сказав: Як я внесу до себе Ковчега Божого?
13. І не повіз Давид Ковчега до себе у місто Давидове, а завернув його до дому ґатянина Овед-Едома.
14. І залишався Ковчег Божий у родині Овед-Едома, в домі його, три місяці, і благословив Господь дім Овед-Едома і все, що в нього.
1 Літопису 14
1. І послав Хірам, цар тирський, послів до Давида, і кедрового дерева, каменярів і теслярів, щоб збудувати йому дім.
2. І зрозумів Давид, що Господь міцно утвердив його царем над Ізраїлем, бо царство його було піднесене високо, заради народу його, Ізраїля.
3. Тоді взяв Давид іще дружин у Єрусалимі, і породив Давид іще синів та доньок.
4. А ось ймення тих, що народилися у нього у Єрусалимі: Шаммуа, і Шовав, Натан, і Соломон,
5. І Ївхар, і Елішуя, і Елпелет,
6. І Ноґаг, і Нефеґ, і Яфія,
7. І Елішама, і Ел'яда, і Еліфелет,
8. І почули филистимляни, що помазаний Давид на царя над усім Ізраїлем, і піднялися всі филистимляни шукати Давида; І почув Давид [про це], і рушив супроти них.
9. І филистимляни прийшли, і розташувалися в долині Рефаїм.
10. І запитав Давид у Бога, кажучи: Чи йти мені супроти филистимлян, і чи віддаси їх в руки мої? І сказав йому Господь: Йди, і Я віддам їх в руки твої.
11. І рушили вони до Баал-Пераціму, – і Давид завдав їм там поразки; і сказав Давид: Зламав Бог ворогів моїх рукою моєю, мов повінь води. Тому й назвали те місце: Баал-Перацім.
12. А полишали там [филистимляни] богів своїх, і наказав Давид, і спалили їх вогнем.
13. І [прийшли] знову филистимляни, і розташувалися в долині.
14. І ще запитав Давид у Бога, і сказав йому Бог: Не йди на них отак [прямо], ухилися від них, і рушай до них збоку бальзамового лісу.
15. І коли почуєш шум, неначе від ходи, на верховіттях бальзамових дерев, тоді зачинай битву; тому що Бог вийшов попереду від тебе, щоб винищити табір филистимлян.
16. І вчинив Давид, як наказав йому Бог, і винищив табір филистимський, від Ґів'ону аж до Ґезеру.
17. І полинуло Давидове ім'я по всіх краях, а Господь учинив його страшним для всіх народів.
1 Літопису 15
1. І збудував він собі доми в місті Давидовому, і облаштував місце для Ковчега Божого, і поставив для нього скинію.
2. Тоді сказав Давид: [Ніхто] не повинен носити Ковчега Божого, окрім левитів, тому що їх вибрав Господь задля того, аби носили Ковчега Божого і служили йому повік.
3. І зібрав Давид усіх Ізраїльтян у Єрусалимі, щоби внести Ковчега Господнього на місце його, котре він для нього приготовив.