Біблія

3. Чи настане кінець вітряним цим словам? І що спонукало тебе так відповідати?
4. І я говорив би, як ви, якби душа ваша була на місці моєї душі; повстав би я на вас словами, і кивав би на вас головою моєю;
5. Підсилював би вас губами моїми, і порухом уст розраджував.
6. Чи говорю я, – не вичахає скорбота моя; чи перестаю, – що відходить од мене?
7. Але нині він виснажив мене. Ти спустошив усю родину мою.
8. Ти помережив мене зморшками на свідчення супроти мене; повстає на мене виснаження моє, і обличчя докоряє мені.
9. Гнів Його терзає і ворогує супроти мене; скрегоче на мене зубами своїми, ворог мій гострить на мене очі свої.
10. Роззявляють на мене пащу свою, і лаючись, б'ють мене по щоках: усі змовилися супроти мене.
11. Віддав мене Бог злочинцеві і в руки нечестивих кинув мене.
12. Я мав спокій, але Він потряс мене, узяв мене за шию і зграсував мене, і вчинив мене Собі за ціль.
13. Оточили мене стрільці Його; Він розтинає нутрощі мої, і не милує; вилив на землю жовч мою.
14. Пробиває в мені пролом за проломом; кидається на мене, мов ратник.
15. Веретища пошив я на шкіру мою і в порох поклав голову мою.
16. Обличчя моє збагровіло від плачу, і на повіках моїх залягла тінь смертна.
17. І це при всьому тому, що немає насильства у руках моїх, і молитва моя чиста.
18. Земле! Не прикрий моєї крови, і нехай не буде місця воланню моєму.
19. І нині, ось, на небесах Свідок мій; і Заступник мій на висотах!
20. Глузливі друзі мої! До Бога око моє сльозить.
21. О, якби чоловік міг мати змагання з Богом, як син людський з ближнім своїм!
22. Бо літам моїм надходить кінець, і я рушаю в дорогу без вертання.
Йов 17
1. Дихання моє вичахає; дні мої загасають; гроби готові для мене.
2. Якби не глум їхній, то й поміж суперечками їхніми око моє мало б спокій.
3. Заступися, дай поруку, [Сам] за мене перед Собою! Інакше хто дасть поруку за мене?
4. Бо Ти закрив серце їхнє від розуміння, і тому не даєш узяти гору.
5. Хто прирікає друзів своїх на здобич, у того в дітей очі сліпнуть.
6. Він учинив мене приповідкою для народу і посміховиськом для нього.
7. Потемніло від гіркот око моє, і всі члени мої – наче тінь.
8. Здивуються з цього праведні, і безвинний прогнівається на лицеміра.
9. Але праведник буде міцно триматися шляху свого, і чистий руками буде все більше зростати на силі.
10. Виступайте всі ви, – і підійдіть, не знайду я мудрого поміж вами.
11. Дні мої проминули; думи мої – набуток серця мого, – урвалися.
12. А вони ніч [хочуть] перетворити на день, а світло наблизити до лиця пітьми.
13. Якби я навіть наджидати став, то шеол дім мій; у пітьмі застелю я постіль мою;
14. Гробові скажу: Ти батько мій; До черви: Ти матір моя і сестра моя.
15. То де після цього надія моя? І очікуване мною, хто побачить?
16. До шеолу зійде вона, і буде спочивати зі мною у тліні.
Йов 18
1. І відповідав Білдад шух'янин, і сказав: 2. Коли ж ви припинете подібні вислови? Поміркуйте, а відтак будемо розмовляти.
3. Нащо вважатися нам за тварин і стати зневаженими у власних очах ваших?
4. [О], [ти], [що] роздираєш душу твою у гніві своєму! Невже заради тебе існує земля, і скеля має зсунутися з місця [свого] ?
5. Авжеж, світильник у злочинця загасне, і не залишиться й іскри від його вогню.
6. Потьмяніє світло в шатрі його, і світильник його загасне над ним.
7. Скоротяться кроки могутности його, і повалить його власний замір його.
8. Тому що він попаде в пастку своїми ногами і тенетами ходити буде.
9. Пастка схопить за ногу його, і грабіжник упіймає його.
10. Утаємничені від нього на землі сильця і засідки на дорозі.
11. Зусібіч будуть лякати його жахи, і примусять його кидатися навбоки.
12. Виснажиться від голосу сила його, і погибель уже є, обіч у нього.