Біблія

13. Пожере члени тіла його, пожере члени його первісток смерти.
14. Вижене із шатра його впевненість його, і це кине його до царя жахів.
15. Оселяться в шатрі його, тому що він уже не належить йому; житло його буде посипане сіркою.
16. Знизу підсохне коріння його, і зверху зів'януть гілки його,
17. Пам'ять про нього щезне на землі, і ймення його не буде на майдані.
18. Виженуть його із світла в пітьму і зітруть його з лику землі.
19. Ні сина [його], ні внука не буде в народі його; і нікого не залишиться в житлах його.
20. Від згадки про день його жахнуться нащадки, і сучасники будуть виповнені трепетом.
21. Ось такі житла беззаконного, і отаке місце того, хто не знає Бога!
Йов 19
1. І відповідав Йов, і сказав:
2. Доки будете мучити душу мою і терзати мене словами?
3. Ось уже разів із десять ви ганьбили мене і не соромитеся тіснити мене.
4. Якщо я справді згрішив, то гріх мій при мені залишиться.
5. А якщо ви хочете піднестися наді мною і дорікнути мені ганьбою моєю,
6. То знайте, що Бог відкинув мене і обклав мене Своїми пастками.
7. Ось, я кричу: Образа! І ніхто не чує. Волаю, – і немає суду.
8. Він перегородив мені дорогу, і не можу пройти, і на стежки мої поклав пітьму.
9. Стягнув з мене славу мою і скинув вінця з голови моєї.
10. Довкола розорив мене, і я відходжу; і, мов дерево, Він відкинув надію мою.
11. Спалахнув на мене гнівом Своїм і вважає мене поміж ворогами Своїми.
12. Полки Його прийшли разом і попрямували до мене, і розташувалися довкола шатра мого.
13. Братів моїх Він віддалив од мене; і ті, що знають мене, почужіли до мене.
14. Покинули мене близькі мої, і знайомі мої забули мене.
15. Зайшлі в домі моєму і служниці мої мають мене за чужого, стороннім став я в очах їхніх.
16. Кличу служника свого, і він не відповідає; устами своїми я змушений благати його.
17. Подих мій став бридким для дружини моєї, і я мушу благати її заради дітей черева мого.
18. Навіть малі діти зневажають мене; підводжуся, а вони збиткуються наді мною.
19. Гидують мною всі повірники мої; і ті, котрих я любив, обернулися супроти мене.
20. Кості мої до шкіри приліпилися і до плоті моєї, і я залишився тільки зі шкірою біля зубів моїх.
21. Змилуйтеся наді мною, змилуйтеся ви, друзі мої; бо рука Божа торкнулася до мене.
22. Навіщо ви переслідуєте мене, як Бог, і плоттю моєю не можете насититися?
23. О, якби записані були слова мої! Якби ж то накреслені вони були в книзі,
24. Різцем залізним і оловом, – на вічні часи на камінні вирізьблені були!
25. А я знаю, що Викупник мій живий, і Він останнього дня поновить із тліну шкіру мою, що розкладається;
26. І в плоті моїй я побачу Бога.
27. Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його, хоч нирки мої тануть у моїм нутрі.
28. А вам варто було сказати: Нащо ми переслідуємо його? Так, наче коріння зла знайшли в мені.
29. Побійтеся меча, бо гнів приносить покару мечем, і знайте, що є суд.
Йов 20
1. І відповідав Цофар нааматянин, і сказав:
2. Роздуми мої спонукають мене відповідати, і я кваплюся висловити їх.
3. Дорікання, ганебне для мене, вислухав я, і дух розважливости моєї відповість за мене.
4. Хіба не знаєш ти, що од віку, від того часу, як постала людина на землі,
5. Веселощі нехтувачів закону нетривалі, і радість лицеміра миттєва?
6. А хоч би зросла до небес велич його, і голова його сягала б хмарин:
7. Наче викиди його, навіки згине він; а ті, що бачили його, скажуть: Де він?
8. Мов сон, відлине, і не знайдуть його; і немов нічне видіння, зникне.
9. Око, яке бачило його, вже не побачить його, і вже не угледить його місце його.