13. Хто нехтує словом, той завдає собі шкоди; а хто боїться заповіді, – тому буде нагорода.
14. Повчання мудрого – джерело життя, що віддаляє од пасток смерти.
15. Добрий розум приносить втіху; а шлях лиходіїв жорстокий.
16. Кожний розважливий діє розумно, а безглуздий глупоту показує.
17. Зрадливий посланець попадає в біду, а вірний посланець – рятунок.
18. Убогість і сором тому, хто відкидає повчання; а хто дотримується настанов, буде в пошані.
19. Бажане, що справдилося, – приємне для душі; але нестерпно для безглуздих ухилятися від зла.
20. Той, хто спілкується з мудрими, буде мудрим; а хто товаришує з безглуздими, – розбеститься.
21. Грішників переслідує зло, а праведникам надолужиться добром.
22. Добрий залишає спадок [і] внукам, а багатство грішника зберігається для праведного.
23. Багато хліба [буває] й на ниві вбогих; але деякі гинуть від безладу.
24. Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його.
25. Праведник їсть досхочу, а черево лиходіїв зазнає злиднів.
Притчі 14
1. Мудра дружина дасть раду своєму домові, а нерозумна зруйнує його своїми руками.
2. Хто ходить шляхом належним, той боїться Господа; а чиї стежки криві, той нехтує Ним.
3. У вустах безглуздого – батіг пихатості; а вуста мудрих охороняють їх.
4. Де немає волів, [там] ясла чисті; але набутку багато від сили волів.
5. Свідок правдивий не бреше; а свідок облудний виповість багато брехні.
6. Розпусник шукає мудрости і не знаходить; а для розумного пізнання легке.
7. Відійди од людини безглуздої, у котрої ти не помічаєш розумних уст.
8. Мудрість розумного – пізнання шляху свого, а глупство нерозважливих облуда.
9. Безглузді сміються з гріха, а між праведними – приязнь.
10. Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втручається чужий.
11. Дім лиходіїв занепаде, а житло праведних розквітне.
12. Є шляхи, котрі видаються людині бездоганними; але кінець їхній – стежка до смерти.
13. [Іноді] й від сміху болить серце, і закінчення радости – смуток.
14. Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, а добра – від своїх.
15. Безглуздий вірить будь-якому слову, а розважливий уважний до шляхів своїх.
16. Мудрий боїться і ухиляється від зла, а безглуздий дратівливий і зарозумілий.
17. Запальний може вчинити глупство; але людина, що навмисне чинить зло, ненависна.
18. Невігласи дістають у спадок собі глупоту; а розважливі знанням коронуються.
19. Поклоняться недобрі перед добрими, і лиходії біля брами праведника.
20. Убогого, трапляється, ненавидять навіть близькі його, а в багатого чимало друзів.
21. Хто зневажає ближнього свого, той грішить; а хто милосердний з бідним, той блаженний
22. Чи не блудять ті, що лихе задумують? Але милість і вірність у тих, що мають добрі помисли.
23. Від усілякої праці є прибуток, а від марнослів'я тільки втрата.
24. Вінець мудрих – багатство їхнє, а глупота невігласів – глупство є.
25. Щирий свідок рятує душі, а лукавий брехні торочить.
26. У страхові перед Господом – надія несхитна, і синам Своїм Він притулок.
27. Страх Господній – джерело життя, що віддаляє від тенет смерти.
28. У безлічі народу – велич царя, а коли народу замало, – лихо володареві.
29. У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виповідає глупство.
30. Сумирне серце – життя для плоті; а заздрість – гнилятина для кісток.
31. Хто пригноблює бідного, той ганьбить Творця його; а хто шанує Його, – доброчинить нужденному.
32. За своє зло лиходій буде відкинутий, а праведний навіть при смерті своїй має надію.
33. Мудрість спочине в серці розумного і серед безглуздих нагадає про себе.
34. Праведність підносить народ, а беззаконня – ганьба народів.
35. Прихильність царя – до служника розумного, а гнів його – супроти того, хто ганьбить його.
Вы читаете Біблія
