15. У ясному погляді царя – життя, і добра воля його, – наче хмарина з пізнім дощем.
16. Набагато вартніша від золота надбана мудрість, а надбаний розум вартніший від найдобірнішого срібла.
17. Шлях праведних – ухилятися від зла: той оберігає душу свою, хто пильнує шлях свій.
18. Загибелі передує гординя, а падінню – пихатість.
19. Краще бути сумирним духом із покірними, аніж ділити здобич із гордими.
20. Хто влагоджує справу розумно, той знайде успіх, і хто сподівається на Господа, той блаженний.
21. Мудрий серцем назветься розважливим, і приємна мова уст сприятиме навчанню.
22. Розум для тих, що мають його, – джерело життя, а ученість безглуздого – глупота.
23. Серце мудрого вчиняє язика його мудрим і примножує знання в устах його.
24. Приємна мова – щільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток.
25. Є шляхи, котрі видаються людині бездоганними, але завершення їхнє – торованка до смерти.
26. Трудівник працює для себе, тому що змушує його [до того] рот його.
27. Чоловік лукавий заміряється вчинити лихе, і на вустах його, наче вогонь спопеляючий.
28. Чоловік підступний сіє розбрат, а обмовник розлучає друзів.
29. Недобра людина зводить ближнього свого і веде його на шлях недобрий.
30. Примружує очі свої, щоб вигадати підступ; прикушує собі губи і вчиняє злочина.
31. Вінець слави – сивина, котра перебуває на шляху правди.
32. У кого тривке терпіння, той вартніший від хороброго, а той, що володіє собою, [вартніший] від завойовника міста.
33. У полу кидають жереба, але від Господа залежить його вирок.
Притчі 17
1. Краще кусень хліба і мир до нього, аніж оселя, з м'ясом уповні, та в незгоді.
2. Розумний служник панує над розпутним сином, і між братами поділить спадок.
3. Плавильня – для срібла і горно для золота, а серце випробовує Господь.
4. Злодій зважає на уста злочинців, а лукавий пильнує язика згубного.
5. Хто збиткується над убогими, той зневажає Творця його; хто тішиться лихом, той не залишиться без покари.
6. Вінець літніх людей – сини синів, і слава дітей, – батьки їхні.
7. Не личить безглуздому поважна мова, а поготів шляхетному – вуста брехливі.
8. Подарунок – коштовний камінь в очах того, хто володіє ним; тому, куди не піде, скрізь матиме успіх.
9. Той, хто покриває переступ, шукає любови; а хто знову нагадує про нього, той віддаляється від товариша.
10. На розумного переконливіше діє догана, аніж на безглуздого сто ударів.
11. Недобрий шукає тільки заколоту; а тому жорстокий ангел буде посланий супроти нього.
12. Краще людині зустріти ведмедицю, в котрої відібрали дітей, аніж безглуздого з його глупотою.
13. Хто за добро віддає злом, від оселі його не відійде лихо.
14. Початок сварки – наче прорив води; припини сварку, доки не спалахнула вона.
15. Той, хто виправдовує лиходіїв і звинувачує праведного – обидва мерзота перед Господом.
16. Нащо скарб в руках безглуздого? Для надбання мудрости [у нього] немає розуму,
17. Друг любить о будь-якій порі, і, мов брат, прийде в лиху годину.
18. Чоловік безглуздий готовий на поруку, і дає поруку за ближнього свого.
19. Хто любить сварки, любить гріх; і хто високо підносить браму свою, той шукає занепаду.
20. Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.
21. Хто народжує безглуздого – собі на горе, і батько безглуздого не знатиме втіхи.
22. Веселе серце діє вдячно, мов лікування, а пригнічений дух висушує кістки.
23. Лиходій бере гостинця з пазухи, щоб викривити шляхи правосуддя.
24. Мудрість – перед обличчям у розумного, а очі безглуздого – на рубежах землі.
25. Безглуздий син – досада батькові своєму і прикрість для матері своєї.
26. Не добре звинувачувати справедливого, [і] бити шляхетного за правду.
27. Розумний розважливий у словах своїх, і розумний має тверезий глузд.
28. І безглуздий, коли мовчить, може видатися мудрим, і той, хто затуляє уста свої, – розважливим.
Притчі 18
Вы читаете Біблія
