Біблія

25. Якщо ти покараєш облудника, то навіть простодушний стане розважливим; і [коли] викриєш розумного, то він прийме повчання.
26. Той, хто обдирає батька і проганяє матір, – син ганебний і безсоромний.
27. Припини, сину мій, слухати поради про те, щоб ухилятися від висловів пізнання.
28. Лукавий свідок збиткується над судом, і вуста лиходіїв ковтають неправду.
29. Готові для лиходіїв суди, і покарання на тіло глупаків.
Притчі 20
1. Вино – глумливе, сікера – буйна; і кожний, хто зловживає ними, – нерозумний.
2. Гнів царський – наче ревище лева; хто дратує його, той грішить супроти самого себе.
3. Честь для людини – уникнути сварки; а всілякий глупак запальний.
4. Ледачий восени не оре в полі, то шукає влітку, – і немає нічогісінько.
5. Помисли в серці людини – глибокі води, але чоловік розумний вичерпує їх.
6. Чимало таких, що хвалять людину за милосердя; але хто знаходить праведну людину?
7. Праведник ходить у своїй чистоті; блаженні діти його по ньому!
8. Цар, який сидить на престолі суду, очима своїми розганяє все лихе.
9. Хто може сказати: Я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?
10. Неоднакові ваги, неоднакова міра, – те і те – мерзота перед Господом.
11. Можна спізнати навіть підлітка за його вправами, чи буде чиста і належна поведінка його.
12. Вухо, котре чує, і око, котре бачить, – те і те утворив Господь.
13. Не люби спати, щоб ти не збіднів; тримай розплющеними очі твої, і будеш досхочу їсти хліб.
14. Недобре, недобре, – каже покупець; а коли відійде, хвалиться.
15. Є золото і багато перлів, але коштовне начиння – вуста розумні.
16. Візьми одежу його, бо він давав поруку за чужого; і за стороннього візьми від нього заклад.
17. Солодкий для людини хліб, [надбаний] неправдою; але потому рот його виповнюється жорствою.
18. Заміри дістають потвердження через пораду, і по нараді провадь війну.
19. Хто ходить пліткарем, той відкриває таємницю; і хто широко розтуляє рота, з тим не спілкуйся.
20. Хто ганьбить батька свого і матір свою, того світильник загасне осередь глибокої пітьми.
21. Спадщина, квапливо захоплена на початку, не благословиться в майбутньому.
22. Не кажи: Я помщуся за зло; віддай Господові, і Він збереже тебе.
23. Мерзота перед Господом – неоднакові важки, і оманливі шальки – не добрі.
24. Від Господа спрямовується хода чоловіка; а людині як пізнати шлях свій?
25. Тенета для людини – квапливо давати обітницю і після обітниці обдумувати.
26. Мудрий цар вивіє лиходіїв, і колеса на них оберне.
27. Світильник Господній – дух людини, що випробовує всі глибини серця.
28. Милість та істина охороняють царя, і милістю він підтримує престол свій.
29. Слава юнаків – сила їхня, а окраса старих людей – сивина.
30. Рани від побиття – лікування супроти зла, і удари, що доходять аж до нутра.
Притчі 21
1. Серце царя в руці Господа, мов потоки води, і куди забажає, Він спрямовує його.
2. Усі шляхи людини досконалі в її очах, але Господь зважує серця.
3. Учиняти правду і правосуддя – більше до вподоби Господові, аніж пожертва.
4. Пихатість очей і зарозумілість серця, що вирізняє лиходіїв, – гріх.
5. Помисли старанного прагнуть достатку, а квапливий зазнає збитків.
6. Надбання скарбів брехливим язиком – скороминущий подмух тих, що шукають смерти.
7. Насильство лиходіїв упаде на них: тому що вони зреклися пильнувати правду.
8. Кривий шлях людини розпутної; а хто чистий, той діє належним чином.
9. Краще мешкати в кутку на даху, аніж із сварливою дружиною у просторій оселі.
10. Душа лиходія прагне зла; не знайде милости в очах його навіть друг його.
11. Коли карають облудника, звичайний стає мудрим, і коли повчають мудрого, то він набуває пізнання.
12. Праведник спостерігає за домом лиходія: як зазнають лиходії біди.