Біблія

1. Свавільний шукає вигадки, повстає супроти розумного.
2. Безглуздий не любить знання, а прагне виявити свій розум.
3. Коли приходить безглуздий, приходить і презирство, а вже з ганьбою – обмова.
4. Слова уст людських – глибокі води; джерело мудрості – струменистий потік.
5. Не добре бути упередженим до лиходія, щоби здолати праведного на суді.
6. Уста безглуздого поспішають сваритися, і слова його прикликають покару.
7. Язик безглуздого – загибель для нього, а вуста його – тенета для душі його.
8. Слова обмовника – немов ласощі, і вони входять до середини черева.
9. Недбалий в роботі своїй – брат марнотратника.
10. Ймення Господнє – міцна вежа; втікає до неї праведник, і в безпеці.
11. Маєтність багатого – фортечне місто його, і, немов високий мур, в його уяві.
12. Перед занепадом підноситься серце людини, а покірність передує славі.
13. Хто відповідає, не вислухавши, тому бракує глузду, і сором йому.
14. Дух людини зносить її неміч; а вражений дух – хто може зміцнити його?
15. Серце розумного набуває знань, і вухо мудрих шукає пізнання.
16. Дарунок людини надає її простору й до вельможних приведе її.
17. Перший у позові своєму бере гору, але приходить супротивник його і викриває його.
18. Жереб спричиняє сварку і вирішує поміж міцними.
19. Розлючений брат [неприступніший] фортечного міста, і сварки схожі на засуви брами.
20. Від плоду уст людини виповнюється нутро її; і набутком уст своїх вона насичується.
21. Смерть і життя у владі язика, і ті, що люблять його, будуть їсти його плоди.
22. Хто знайшов [щиру] дружину, той знайшов добро і дістав ласку від Господа.
23. З благанням говорить убогий, а багатий відповідає брутально.
24. Хто хоче мати друзів, той сам має бути дружелюбним; і трапляється друг, приязніший від брата.
Притчі 19
1. Краще вбогий, що ходить у своїй цнотливості, аніж [багатий] з брехливими устами, і, до того ж, безглуздий.
2. Не добре душі без пізнання, і квапливий ногами спіткнеться.
3. Глупота людини збочує шлях її, а серце її обурюється на Господа.
4. Багатство долучає багато друзів, а бідного покидає навіть друг його.
5. Брехливий свідок не залишиться без покари, і хто говорить неправду, не врятується.
6. Багато людей запобігають перед можними, і кожний – друг людині, котра приносить дарунки.
7. Бідного ненавидять всі брати його, і тим паче друзі його віддаляються од нього; наздоганяє їх зі словами поради, але вони не бажають цього.
8. Хто здобуває розум, той любить душу свою; хто пильнує розважливість, той знаходить успіх.
9. Брехливий свідок не залишиться без покари, і хто говорить неправду, загине.
10. Не до лиця глупакові ошатність, а поготів рабові панування над князями.
11. Розважливість вчиняє людину неквапливою на гнів, і слава для неї – бути поблажливим до переступів.
12. Гнів царя – мов ревище лева, а приязнь його – мов роса на траву.
13. Безглуздий син – то біда для батька, а сварлива дружина – стічна ринва.
14. Дім і маєток – спадок від батьків, а розумна дружина, – від Господа.
15. Лінощі занурюють у сонливість, і недбала душа зазнаватиме голоду.
16. Хто береже заповіді, береже свою душу, а той, хто не дбає про свої шляхи, – загине.
17. Хто чинить бідному добро, той Господові позичає; і Він йому надолужить за його доброчинство.
18. Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся його криком.
19. Гнівливий нехай зазнає покарання, бо, коли помилуєш [його], то ще більше каратимеш його.
20. Дослухайся поради і приймай викриття, щоб учинитися тобі відтак мудрим.
21. Багато замірів у серці людини, але справдиться лише визначене Господом.
22. Радість людини – доброчинність її, і вбога людина краща, аніж брехлива.
23. Страх Господній [провадить] до життя, і [хто має] його, завжди буде вдоволений, і лихо не спіткає його.
24. Ледачий опускає руку свою до чаші, і не хоче піднести її до рота.