16. А ще бачив я під сонцем: місце суду, а там беззаконня, місце правди, а там неправда.
17. І сказав я в серці своєму: Праведного і лиходія судитиме Бог; тому що час для всякої речі, і суд над усяким ділом там.
18. Сказав я в серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини:
19. Тому що доля синів людських і доля тварин – одна доля. Як ті помирають, так і оці помирають, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги перед скотиною, тому що все – марнота!
20. Усе рухається до одного місця; все постало з пороху, і все повернеться до пороху.
21. Хто знає: чи здіймається вгору дух людський, і чи дух тварин сходить донизу, в землю?
22. Отож, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це доля її, бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї!
Екклезіяст 4
1. І обернувся я, і побачив усіляке гноблення, яке вчиняється під сонцем; і ось сльози пригноблених, а розрадника в них немає; і в руці гнобителів їхніх – сила, а розрадника в них немає.
2. І похвалив я мертвих, котрі давно померли, більше живих, аніж тих, що живуть донині;
3. А втішений найбільше з цих двох той, хто ще не існував, хто не бачив лихих справ, які вчиняються під сонцем.
4. Бачив я також, що всяка праця і всякий успіх у справах викликає взаємну заздрість поміж людьми. І все це – марнота і знемога духу!
5. Безглуздий сидить, склавши свої руки, і з'їдає плоть свою.
6. Краще жменя зі спокоєм, аніж пригорщі із трудом і знемогою духу.
7. І обернувся я, і побачив іще марноту під сонцем.
8. Людина самотня, й іншого немає; ні сина, ні брата немає в неї, а всій праці її немає краю, і око її не насичується багатством. То для кого я працюю і позбавляю душу мою щастя? І це все – марнота і лихий клопіт!
9. Двом краще, аніж одному; тому що в них є гарна винагорода за їхню працю.
10. Бо, якщо впаде один, то другий підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а другого немає, котрий підняв би його.
11. А також, якщо лежать двоє, то обидвом тепло; а одному як зігрітися?
12. І якщо почне хто-небудь долати одного, то двоє постануть супроти нього. І нитка потрійна не скоро порветься.
13. Краще вбогий, але розумний юнак, аніж старий, але нерозумний цар, котрий порад не приймає.
14. Бо той з в'язниці вийде на царство, хоч народився в царстві своєму убогим.
15. Бачив я всіх живих, що ходять під сонцем, з оцим другим юнаком, котрий займе місце пеpшого.
16. Безліч було народу, котрий був перед ним, хоча прийдешні не знатимуть радощів від нього. І оце – марнота і знемога духу!
17. Зважай на свою ногу, коли йдеш до Божого дому, і будь розважливіший на послух, аніж на приношення пожертви; бо вони не вважають, що вчиняють зле.
Екклезіяст 5
1. Не поспішай язиком твоїм, і серце твоє нехай не поспішає вимовити слово перед Богом; тому що Бог на небі, а ти на землі; тому слів твоїх нехай буде небагато.
2. Бо, як сновидіння бувають від численних клопотів, так голос глупака пізнається з його велемовности.
3. Коли даєш Богові обітницю, то поквапся виконати її, тому що він не прихильний до безглуздих; що обіцяв, – виконай.
4. Краще тобі не обіцяти, аніж пообіцяти і не виконати.
5. Не дозволяй устам твоїм заводити у гріх плоть твою; і не кажи перед ангелом Божим: Це – помилка! Навіщо тобі вчиняти, щоб прогнівався Бог на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх?
6. Тому що в багатьох сновидіннях і в багатьох словах багато й марноти; але ти бійся Бога.
7. Якщо ти побачиш будь-де утиски бідному та нехтування судом і правдою, то не дивуйся з того: тому що за високим спостерігає вищий, а за ним – ще вищий;
8. А перевага країни загалом є цар, котрий піклується про країну.
9. Хто любить срібло, той не насититься сріблом; і хто любить багатство, тому не має користі від нього. І оце – марнота!
10. Примножується майно, примножуються й споживачі його; і яка втіха для володаря його, хіба що дивитися своїми очима?
11. Солодкий сон трудівника, чи мало, а чи багато він з'їсть; але перенасичення багатого не дає йому заснути.
12. Є болісна недуга, котру бачив я під сонцем: багатство, накопичене володарем його на шкоду йому.
13. І гине багатство це від лихої пригоди: народив він сина – і нічогісінько немає в руках у нього.
14. Як вийшов він голим з лона матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічогісінько не візьме від праці своєї, що міг би взяти з собою.
15. І оце важка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. То яка йому користь, що він трудився на вітер?
16. А він же упродовж цілого життя у днях своїх їв у пітьмі, у великому роздратуванні, в смутку і в досаді.
17. А ось іще я знайшов добре і приємне: їсти і пити і втішатися добром у всіх трудах своїх, якими хто трудився під сонцем у всі дні життя свого, котрі дав йому Бог; тому що це його доля.
18. І, якщо якомусь чоловікові Бог дав багатство і майно, і дав йому владу користуватися від них, і брати свою частку, і насолоджуватися від трудів своїх, то це дар Божий.
19. Не довго будуть у нього в пам'яті дні життя його; тому Бог і винагороджує його радістю серця його. .
Екклезіяст 6
1. Є ще зло, котре я бачив під сонцем, і його чимало поміж людьми:
2. Бог дає людині багатство і майно, і славу, і немає для душі нестачі в чомусь, чого вона зажадала б; але не дає їй Бог скористатися з цього, а користується ним чужа людина. Оце – марнота і важка недуга!
3. Якби людина народила сто [дітей] і прожила багато літ, і ще примножилися дні життя її, але душа її не тішилася б добром і не було б їй навіть похорону, то я сказав би: Викидень щасливіший від неї;
Вы читаете Біблія
