3. Мов яблуня поміж лісовими деревами, – коханий мій між синами. У затінку від неї я люблю посидіти, і плід [коханого] був солодкий для мене.
4. Він приніс мене до бенкетного покою, і знамено його наді мною – кохання.
5. Підкрепіть мене печивом виноградним, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від кохання.
6. Ліва рука його у мене під головою, а правиця обнімає мене.
7. Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть і не тривожте моєї любови, доки йому до вподоби.
8. Голос коханого мого! Ось, він іде, скаче по горах, стрибає пагорбами.
9. Коханий мій схожий на сарну чи молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, зазирає у вікно, крізь грати заглядає.
10. Коханий мій почав говорити мені: Підведися, улюблена моя, пречудова моя, вийди!
11. Ось, зима уже проминула і дощ минув, перестав;
12. Квіти з'явилися на землі; пора співу пташок надбігла, і голос горлиці чутно в країні нашій;
13. Смоковниці вже свої зелені смокви розкрили, і виноградні лози з ніжним цвітом дихають добрими духмянами. Підведися, кохана моя, найвродливіша моя, вийди!
14. Голубко моя в ущелинах скельних у сховку стрімкої кручі! Покажися мені личком, дай почути твій голос, бо голос твій – мед і личко принадне.
15. Ловіть нам лисиць, лисинят маленьких, що виноградники нівечать, а виноградники наші з ніжним цвітом.
16. Коханий мій належить мені, а я – йому; він пасе поміж лілеями.
17. Доки день [прохолодою] дихає, і утікають тіні, повернися, мій коханий, будь схожий на сарну чи молодого оленя на горах Бетеру.
Пісня Пісней 3
1. На ложі моєму я вночі шукала того, котрого любить душа моя, шукала його і не знайшла його.
2. Підведуся ж я, піду містом, вулицями і майданами, і буду шукати того, котрого любить душа моя; шукала я його та не знайшла його.
3. Зустріла мене сторожа, що обходила місто: чи не бачили ви того, котрого любить душа моя?
4. Та заледве відійшла од них, як знайшла того, котрого любить душа моя, вхопилася за нього, і не відпускала його, аж доки не привела його до оселі матері моєї, у внутрішні покої тої, що зачала мене.
5. Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть, не тривожте мого кохання, доки йому до вподоби.
6. Хто ця, що виходить з пустелі, немов стовпи диму, напахчена миром та ладаном, усілякими пахощами мироварника?
7. Ось ложе його – Соломонове: шістдесят лицарів довкола нього, з лицарів славних Ізраїля.
8. Усі вони тримають по мечу, усі вправні в бою, кожен з мечем при стегні від страху нічного.
9. Ноші вчинив собі цар Соломон із дерев ливонських;
10. Стовпці їхні вчинив із срібла, а опертя для ліктів – із чистого золота; сидіння його з пурпуру; осердя його облямоване коханням доньок єрусалимських.
12. Підіть і подивіться, доні Сіонські, на царя Соломона у вінці, котрим увінчала його матір його у день його шлюбу, в день радощів серця його.
Пісня Пісней 4
1. О, ти чудова, моя кохана, ти пречудова! Очі твої голубині за твоїм покривалом; коси твої, мов козяче стадо, що сходить з гори Ґілеадської.
2. Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходить, із котрих у кожної по двійко ягнят, і немає серед них неплідної;
3. Мов стрічка черлена, губи твої, і вуста твої жадані; мов половинки граната – щічки твої за твоїм покривалом;
4. Шия твоя, наче вежа Давидова, на зброю влаштована, тисяча щитів висять у ній – усе щити лицарів!
5. Двійко персів твоїх, мов двійнята молодої сарни, що пасуться між лілеями.
6. Допоки день дихає [прохолодою] , і втікають тіні, я піду на гору мирову і на пагорб з ладану.
7. Уся ти прекрасна, кохана моя, і плямки не маєш ти жодної!
8. Ходімо зі мною з Ливану, моя наречена! Зі мною йди з Ливану! Спіши з верховини Амани, з верховини Сеніру та Гермону, від лігвищ левових, від гір леопардових.
9. Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена; полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом, що на шиї твоїй.
10. О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена; О, наскільки любов твоя краща від вина, і духмяність олив твоїх – усі пахощі!
11. Щільниковим медом капають уста твої, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і духмяна шатів твоїх схожі на пахощі Ливану!
12. Замкнений садок – сестра моя, наречена, зачинена криниця, джерельце запечатане;
13. Розсадники твої – сад з гранатовими яблуками, з пречудовими плодами, кипри з нардами,
14. Нард і шафран, пахуча тростина і кориця з усілякими духмянами дерев, мира і алоє, з усіма пахощами найкращими;
15. Садове джерельце – криниця живої води і потоки з Ливану.
16. Здіймися, [вітре] , з півночі і прилинь з півдня, повій на сад мій, – і полинуть пахощі його! Нехай прийде мій коханий до саду свого і смакує солодкими плодами його.
Пісня Пісней 5
1. Прийшов я до саду мого, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з пахощами моїми, посмакував щільниками моїми з медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені.
2. Я сплю, а серце моє на сторожі; [ось] , голос мого коханого, котрий стукає: Відчини мені, сестро моя, кохана моя, голубко моя, найчистіша моя! Бачу, що голова моя усесенька в росі, а кучері мої – у нічній волозі.
3. Я скинула хітона свого, як же мені знову одягнути його? Я помила ноги собі: як же мені бруднити їх?
4. Коханий мій простягнув руку свою крізь отвір у дверях, і нутро моє захвилювалося від нього.
Вы читаете Біблія
