Біблія

5. Я підвелася, щоб відімкнути коханому моєму, і з рук моїх скапувало миро, і з пальців моїх миро капало на руків'я замка.
6. Відчинила я коханому моєму, а коханий мій обернувся і зник. Аж душа мені затерпла, як він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, а він не обізвався до мене;
7. Зустріла мене варта, що обходила місто; вартові побили мене, поранили мене, здерли з мене покривало моє, вартові мурів.
8. Заклинаю вас, доні єрусалимські; якщо ви стрінете коханого мого, що скажите ви йому? Що я знемагаю від кохання.
9. А чим же коханий твій кращий від інших коханих, найвродливіша серед жінок? Чим коханий твій кращий від інших, що ти отак благаєш нас?
10. Коханий мій білявий і рум'яний, найвиразніший з-поміж десяти тисяч інших.
11. Голова його – чисте золото; кучері його хвилясті, і чорні, як ворон.
12. Очі його – мов голуби край потоків води, що купаються в молоці, а відтак на березі сідають.
13. Щоки його – квітник духмяний, мов квіти солодкі; губи його, – як лілеї, випромінюють солодке миро;
14. Руки його – золоті кругляки, оздоблені топазами; живіт його – мовби статуя із слонової кості, оздоблена сапфірами;
15. Ноги його – мармурові стовпи, поставлені на підніжжях з чистого золота; вигляд його схожий на Ливана, величний, мов кедри.
16. Уста його – найсолодші, і увесь він – люб'язність. Ось, хто коханий мій, і ось хто друг мій, доні єрусалимські.
Пісня Пісней 6
1. Куди пішов коханий твій, найвродливіша серед жінок? Куди завернув твій милий? Ми пошукаємо його з тобою.
2. Мій коханий пішов до саду свого, до квітників духмяних, щоб випасати в садах і збирати лілеї.
3. Я належу коханому моєму, а коханий мій – мені; він випасає серед лілей.
4. Прекрасна ти, кохана моя, наче Тірца, і люб'язна, мов Єрусалим, грізна, як полки з прапорами!
5. Відведи очі твої від мене, тому що вони долають мене.
6. Зуби твої, мов стадо кіз, що сходить з Ґілеад-гір; зуби твої, мов отара овець, що з купальні виходить, і в кожної є двійко ягнят і неплідної немає поміж ними;
7. Мов половинки гранатового яблука – скроні твої під покривалом твоїм.
8. Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць та юнок безліч.
9. Але єдина – вона, голубка моя, чиста моя; єдина вона в матері своєї, вибрана єдина тією, що народила її. Побачили її доні Сіону – і величають її, цариці й наложниці – і вихваляють її.
10. Хто оця, що схожа на зорю, прекрасна, як місяць, і ясна, мов сонце, грізна, як полки з прапорами?
11. Я зійшла в горіховий сад подивитися на плоди долини, поглянути, чи виноград броститься, і чи розквітли гранатові дерева?
12. Не відаю, як душа моя вабила мене до колісниць відомих народу мого!
Пісня Пісней 7
1. Озирнися, озирнися, о, Суламіто! Озирнися, озирнися, – і ми подивимося на тебе. Чого вам дивитися на Суламіту, наче на танок військовий?
2. О, які прекрасні ноги твої в сандаліях, доню шляхетна! Округлість стегон твоїх – як намисто, витвір рук удатних;
3. Живіт твій – кругла чаша, [у котрій] не щезає духмяне вино; лоно твоє – сніп пшениці, оточений лілеями;
4. Двійко персів твоїх – мов двоє сарняток, близняток сарни;
5. Шия твоя, мов стовп із слонової кості; очі твої – озерця Хешбонські, що біля брами Бат-Рабіму; а ніс твій – вежа ливанська, що на Дамаск поглядає.
6. Голівка твоя на тобі, мов Кармел, і коси на голівці твоїй, мов пурпур; цар у захваті від [твоїх] кучерів.
7. Яка ж ти вродлива, яка зваблива, кохана моя, твоєю вродою.
8. Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на виноградні грона.
9. Подумав я: Вилізу на пальму, вхоплюся за гілки її; і груди твої були б, як грона виноградні, і видих ніздрів твоїх, як від яблук;
10. Уста твої, як найкраще вино. Воно тече для мого улюбленого солодко, спонукаючи замовкнути того, хто говорить.
11. Я належу улюбленому моєму, і до мене [прагне] бажання його.
12. Прийди, коханий мій, вийдемо в поле, заночуємо в поселеннях;
13. Уранці підемо до виноградників, глянемо, чи виноград броститься, чи його квіт з'явився, чи зацвіли вже гранатові дерева; там я віддам йому кохання моє.
14. Мандрагори вже пахощі розливають, і біля дверей наших усякі плоди пречудові; нові й старі, [це] для тебе, мій коханий, я поклала.
Пісня Пісней 8
1. О, якби ти був моїм братом, що смоктав перса моєї матері. Тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і не була б зневаженою.
2. Я повела б тебе, привела б тебе в оселю матері моєї, ти навчав би мене, а я напоїла б тебе пахучим вином, соком граната мого.
3. Ліва рука його була б у мене під головою, а права обнімала б мене.
4. Заклинаю вас, доні єрусалимські: не будіть і не турбуйте моє кохання, доки йому приємно.
5. Хто це сходить від пустелі, спираючись на її коханого? Під яблунею я розбудила тебе, там сповила тебе мати твоя, там вона принесла тебе, та, що породила тебе.
6. Поклади мене, мов печатку, на серце твоє, мов перстень на руку твою: бо міцне, мов смерть, кохання; люті, мов пекло, ревнощі; стріли її – стріли вогненні; воно має полум'я найпристрасніше.
7. Глибокі води не можуть загасити любови, і ріки не захлинуть її. Якби хтось віддав усю маєтність дому свого за любов, то його відкинули б з презирством.
8. Є у нас сестра, котра ще маленька, і персів немає в неї; що нам учинити з сестрою нашою, коли будуть свататися до неї?