Біблія

1. Пускай хліб твій на воду, тому що з плином багатьох днів знову знайдеш його.
2. Діли частку на семеро і навіть на восьмеро, тому що не відаєш, яке лихо станеться на землі.
3. Коли хмарини будуть уповні, то вони проливаються на землю дощем; і якщо впаде дерево на південь чи на північ, то воно там-таки й залишиться, куди впаде.
4. Хто зважає на вітер, той не сіятиме, і хто дивиться на хмари, тому не жнивувати.
5. Як ти не відаєш доріг вітру, і не знаєш, яким чином [утворюються] кістки у лоні вагітної, так само не можеш відати діянь Божих, Котрий утворює все.
6. Уранці сій насіння твоє і увечері не давай спочину руці твоїй; тому що ти не відаєш, чи перше, чи друге буде удатніше, або перше і друге матиме успіх.
7. Солодке світло, і приємно для ока бачити сонце.
8. Якщо людина проживе [навіть] багато літ, то нехай звеселюється вона упродовж кожного з них, і нехай пам'ятає про дні тьмяні, котрих буде багато: усе, що буде, – марнота.
9. Звеселюйся, юначе, в юності твоїй, і нехай зазнає серце твоє радощів за днів юности твоєї, і ходи шляхами серця твого і за веденням очей твоїх; але знай лише, що за все це Бог приведе тебе на суд.
10. І віддаляй тугу із твого серця, і відхиляй лихе від тіла твого, тому що дитинство і юність – марнота.
Екклезіяст 12
1. І пам'ятай Творця твого за днів юности твоєї; доки не надбігли важкі дні і не прийшли роки, про котрих ти будеш казати: Немає мені вдоволення в них!
2. Аж доки не потьмяніє сонце і світло, і місяць, і зорі, і не надбігли нові хмарини після дощу.
3. Того дня, коли затремтять охоронці оселі, і зігнуться мужі сили; і припинять молоти ті, що мелять, тому що їх замало лишилося, і, засмутяться ті, що виглядають у вікнах;
4. І зачинятимуться двері на вулицю; і замовкнуть жорна, і буде підводитися [людина] за криком півня, і замовкнуть доньки співу;
5. І верховини будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль; і обважніють коники, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина до вічної оселі своєї, і плакальники вже готові оточити її на вулиці;
6. Доки не урвався срібний ланцюг, і не урвалася золота пов'язка, і не розбився глечик біля джерела, і не зламається колесо над криницею.
7. І повернеться порох у землю, чим він і був, а дух повернеться до Бога, Котрий дав його.
8. Марнота марнот, сказав Проповідник, усе – марнота!
9. Окрім того, що Екклезіяст був мудрий, він навчав народ пізнання. Він [усе] випробував, дослідив [і] склав багато притч.
10. Старався Екклезіяст віднаходити гарні вислови, і слова істини написані [ним] безпомильно.
11. Слова мудрих, – мов голки і, наче забиті цвяхи, і укладачі їх – від єдиного пастуха.
12. А що понад все це, сину мій, того остерігайся: складати багато книг – кінця не буде, і багато читати – заважко для плоті.
13. Вислухаємо сутність усього: Бійся Бога і заповіді Його виконуй, тому що в цьому все для людини.
14. Бо кожну справу Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, а чи лихе.
19. Ось, що станеться за гріх Єгипту і за гріх усіх народів, котрі не прийдуть святкувати празника куренів!
20. Того часу навіть на кінських оздобах буде [накреслено]: Святиня Господові, і казани в домі Господньому будуть, немов жертовні чаші перед жертовником.
21. І всі казани в Єрусалимі і в Юдеї будуть святинею Господа Саваота, і будуть приходити всі, що приноситимуть пожертву, і братимуть їх і будуть варити в них; і вже не буде жодного ханаанея в домі Господа Саваота того дня.
Пісня Пісней
Пісня Пісней 1
1. Нехай же цілує він мене поцілунком уст своїх. Бо кохання твоє солодше од вина.
2. Бо від пахких духмян твоїх ймення твоє, мов єлей розлитий; тому юнки кохають тебе.
3. Веди мене, ми побіжимо з тобою; цар завів мене до світлиць своїх, будемо захоплюватися і радіти тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити; яка ж то насолода тебе кохати!
4. Доні єрусалимські! Чорнява я, але гарна, мов шатра Кедарські, мов запони Соломонові.
5. Не дивіться на те, що я смаглява; бо сонце дивилося на мене, сини матері моєї розгнівалися на мене, залишили мене стерегти виноградники, – але мого власного виноградника я не стерегла.
6. Скажи мені ти, котрого любить душа моя: де пасеш ти? Де опівдні спочинок даєш отарі твоїй? Нащо мені осторонь бути біля отар друзів твоїх?
7. Якщо ти не відаєш усього, о найчудовіша серед жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастухових.
8. З лошицею моєю в колісниці фараоновій я порівняв тебе, улюблена моя!
9. Прегарні щічки твої за підвісками, шия твоя в золотому намисті;
10. Золоті підвіски ми вчинимо тобі із срібними блищиками.
11. Доки цар був за столом своїм, народ мій розливав пахощі свої.
12. Мировий пучечок – улюблений мій у мене; цілу ніч він буде спочивати на грудях моїх.
13. Наче гроно кипрове, – коханий мій в мене у виноградниках Ен-Ґедських.
14. О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! Очі твої голубині.
15. О, ти прекрасний, улюблений мій і милий! І ложе у нас – зелень.
16. Дахи осель наших – кедри, а бантини наші – кипариси.
Пісня Пісней 2
1. Я троянда шаронська, лілея долин.
2. Мов лілія між терням, – кохана моя між юнками,