Біблія

10. Бачив я тоді, що ховали лиходіїв, і приходили і відходили од святого місця, і їх забували в місті, де вони так учиняли. І оце – марнота!
11. Не скоро звершується суд над лихими справами; і через це не боїться серце синів людських чинити зло.
12. І хоч грішник сто разів учиняє зло і заклякає в ньому, я таки знаю, що добре буде тим, що бояться Бога, котрі упокорюються перед лицем Його;
13. А лиходієві не буде добра, і, неначе тінь, недовго протриває той, хто не упокорюється перед Богом.
14. Є також ось така марнота на землі: праведників наздоганяє те, на що заслуговували б вчинки лиходіїв, а з лиходіями трапляється те, на що заслуговували б діяння праведників. І я сказав: і оце – марнота!
15. І похвалив я веселощі; тому що немає кращого для людини під сонцем, як їсти, пити і веселитися; це супроводжує її в трудах упродовж усіх днів життя її, котрі дав їй Бог під сонцем.
16. Коли я навернув моє серце до того, аби пізнати мудрість і оглянути справи, котрі кояться на землі, і серед яких [людина] ні вдень, ані вночі не відає сну:
17. Тоді я побачив усі діяння Божі і [спізнав] , що людина не може осягнути справ, котрі кояться під сонцем. Скільки людина не працювала б у дослідах, вона усе ж таки не осягне цього; і якби якийсь мудрак сказав, що він знає, він не може осягнути [цього] .
Екклезіяст 9
1. До всього цього я навернув серце моє, щоб осягнути, що праведні і мудрі та діяння їхні – в руці Божій, і що людина ні любови, ані ненависти не відає у всьому тому, що перед нею.
2. Усьому і всім одне: одна доля праведникові і лиходієві, доброму і [злому] , чистому і нечистому, тому, що приносить пожертву, і тому, що не приносить пожертви; як доброчинному, так само й грішникові, як присягальникові, так само й тому, що боїться присяги.
3. Оце ж бо й лихо у всьому, що чиниться під сонцем, що доля однакова для всіх, і серце синів людських виповнене злом, і безум у серці їхньому, і в житті їхньому, а відтак вони [відходять] до померлих.
4. Хто перебуває серед живих, у того ще є надія, бо навіть псові живому ліпше, аніж мертвому левові.
5. Живі знають, що помруть, а мертві нічогісінько не знають, і вже немає їм заплати, тому що пам'ять про них у забутті.
6. І любов їхня, і ненависть їхня, і ревнощі їхні вже пощезли, і вже немає їм частки навіки ні в чому, що чиниться під сонцем.
7. [Тож] простуй, їж весело хліб твій і пий на радощах серця твого вино твоє, коли Бог прихильний до справ твоїх.
8. Нехай же буде повсякчас одяг твій світлим, і нехай не бракує єлею на голові твоїй.
9. Утішайся життям із дружиною, котру любиш, упродовж усіх днів марнотного життя твого, і котру тобі дав Бог під сонцем на всі марнотні дні твої; тому що це – доля твоя в житті і трудах твоїх, котрими ти працюєш під сонцем.
10. Усе, що може рука твоя робити, чини за силою, тому що в могилі, куди ти підеш, немає ні роботи, ні роздумів, ні пізнання, ані мудрости.
11. І знову зауважив я під сонцем, що не метким дається успішно бігти, не хоробрим – перемога, не мудрим – хліб, і не в розумних – багатство, і не вправним – прихильність, але час і випадок для всіх згаданих.
12. Бо людина не відає свого часу, як риба попадає у невідворотню сіть, і як птахи заплутуються в сільцях; так і сини людські потрапляють у лихоліття, коли воно несподівано приходить на них.
13. Ось, яку ще мудрість бачив я під сонцем, і вона видалася мені важливою.
14. Місто невелике, і людей у ньому небагато; до нього наблизився великий цар, і взяв в облогу його, і вчинив супроти нього значні заходи в облозі;
15. Але в місті виявився мудрий бідак, і він урятував своєю мудрістю це місто; проте ніхто не згадав про цього бідного чоловіка.
16. І сказав я: Мудрість краща від сили, і все-таки мудрість бідака зневажається, і слів його не чують.
17. Слова мудрих, [мовлені] спокійно, вислуховуються [краще] , аніж крик володаря поміж безглуздими.
18. Мудрість краща од військових знарядь; але один грішник вигубить багато добра.
Екклезіяст 10
1. Мертві мухи псують і вчиняють смердючою духмяну, було, оливу мироварника; те саме вчиняє незначна глупота пошанованого чоловіка з його мудрістю і честю.
2. Серце мудрого – праворуч нього, а серце глупака – ліворуч.
3. Якою дорогою не йшов би глупак, йому [завжди] бракує глузду, і кожному він виявить, що він безглуздий.
4. Якщо гнів урядовця спалахне на тебе, то не залишай місця твого; тому що покірність покриває навіть значніші провини.
5. Є зло, котре я бачив під сонце, це – неначе гріховність, що виходить від володаря.
6. Невігластво постає на значній висоті, а багаті сидять низько.
7. Бачив я рабів на конях, а князів піших, що ходили, як раби – пішки.
8. Хто копає яму, той упаде до неї; і хто руйнує мура, того вжалить гадюка.
9. Хто пересуває каміння, той може надсадитися, а хто дрова рубає, наражається на небезпеку від них.
10. Якщо затупилася сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то необхідно докладати зусиль; мудрість зарадить цьому.
11. Якщо вжалить незаговорена гадюка, то не кращий від неї й обмовник.
12. Слова уст мудрого – благодать, а вуста безглуздого завдають йому ж таки поразки:
13. Початок слів із уст його – глупота, [а] закінчення мовленого устами його – безум.
14. Безглуздий наговорить багато, [хоч] людина не відає, що буде, і хто скаже їй, що буде після неї?
15. Праця глупака стомлює його, тому що не відає [навіть] шляху до міста.
16. Горе тобі, земле, коли цар твій підліток, і коли князі твої насичуються зранку.
17. Щасливий ти, краю, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять своєчасно – для підсилення, а не для пересичення!
18. Від ледарства зависає стеля; і коли опустяться руки, то протікає оселя.
19. Бенкети влаштовуються для вдоволення, і вино звеселяє життя; а за все відповідає срібло.
20. Навіть подумки не обмовляй царя лихим словом, і в опочивальні твоїй не обмовляй можного; тому що птах небесний може перенести слово [твоє] , і крилата – переказати мовлене [тобою] .
Екклезіяст 11