Біблія

13. І віддав я серце на те, щоб дослідити і випробувати мудрістю все, що вчиняється під небом, цю важку працю надав Господь синам людським, щоб вони вправлялися в ній.
14. Бачив я всі діяння, які вчиняються під сонцем, і ось, усе – марнота і знемога духу!
15. Криве не може випрямитися, і чого немає, того не перелічиш.
16. Розмовляв я із серцем моїм так: Ось, я звеличився і надбав мудрости понад усіма, котрі були передніше над Єрусалимом, і серце моє бачило багато мудрости і пізнання.
17. І віддав я серце на те, щоб спізнати мудрість і пізнати безум та глупоту; спізнав, що це також – знемога духу.
18. Тому що у великій мудрості багато журби; і хто примножує пізнання, примножує скорботу.
Екклезіяст 2
1. Сказав я в серці моєму: Дай, випробую тебе радістю, і спізнай втіхи добром; але й це – марнота!
2. Про сміх сказав я: Глупота! І про веселощі: Що вони приносять?
3. Надумав я в серці моєму втішати вином тіло моє, і в той час, коли серце моє підкорялося мудрості, притримуватися глупоти, аж доки не побачу, що добре для синів людських, що мусили б вони чинити під небом у нетривалі дні свого життя.
4. Я започаткував значні справи: Спорудив собі палаци, насадив собі виноградників,
5. Упорядкував собі сади і гаї, і посадив у них усіляких плодових дерев;
6. Учинив собі водоймища для зрошування з них гаїв, у котрих виростали дерева;
7. Надбав я собі служників і служниць, і домашня челядь була в мене; а також великої і малої худоби було в мене більше, аніж у всіх, що були в Єрусалимі передніше від мене.
8. Нагромадив собі срібла і золота і коштовностей від царів і провінцій; завів у себе співаків і співачок і насолоду синів людських – різноманітні музичні інструменти.
9. І став я великим і найбагатшим понад усіх, що були в Єрусалимі передніше від мене; і мудрість моя була зі мною.
10. Чого б очі мої не зажадали, я не відмовляв їм; не забороняв серцю моєму жодних веселощів, тому що серце моє раділо при кожній праці моїй, і це було моєю часткою від усіх трудів моїх.
11. І озирнувся я на всі діяння мої, котрі вчинили мої руки, і на працю, котрою трудився я, вчиняючи їх: та ось, усе – марнота і знемога духу, і немає від них користі під сонцем.
12. І обернувся я, щоб глянути на мудрість і безум та глупоту: Бо що може вчинити людина після царя понад те, що вже звершене?
13. І побачив я, що перевага мудрости перед глупотою така ж, як перевага світла перед пітьмою.
14. У мудрого очі його – у голові його, а безглуздий ходить в пітьмі. Але я пізнав, що одна доля судилася їм усім.
15. І сказав я в серці моєму: Мене також спіткає така доля, як і глупака: навіщо я став таким вельми мудрим? І сказав я в серці моєму, що це також марнота.
16. Тому що мудрого не пам'ятають вічно, як того ж таки глупака; у прийдешні дні все забудеться, і – нате вам: мудрий помирає так само, як безглуздий.
17. І зненавидів я життя: тому що бридкими стали мені діяння, котрі вчиняються під сонцем; бо все марнота і знемога духу!
18. І зненавидів я всю працю мою, котрою трудився під сонцем; тому що мушу залишити його людині, котра буде по мені.
19. І хто знає, чи мудрим він буде, чи безглуздим? Тим часом, він порядкуватиме усією працею моєю, котрою я трудився і котрою виявив себе мудрим під сонцем. І все оце – марнота.
20. І обернувся я, щоб навіяти моєму серцю зректися всієї праці, котрою я трудився під сонцем:
21. Тому що буває людина, котра працює мудро, з розумом та успіхом, і мусить віддати усе чоловікові, котрий не працював, неначе спадок його. І оце – марнота і лихо велике.
22. Бо що матиме людина від усієї праці своєї і клопотів серця свого, що працює вона під сонцем?
23. Тому що всі дні її – скорбота, і всі труди її – неспокій; навіть уночі серце її не відає спокою. І оце – марнота!
24. Не під владою людини і те добро, щоб їсти і пити, і насолоджувати душу свою від праці своєї. Я побачив, що й це також – від руки Божої;
25. Тому що хто може їсти і хто може насолоджуватися без Нього?
26. Бо людині, котра добра перед лицем Його, він дасть мудрість і знання, і радість; а грішникові приносить клопіт збирати і накопичувати, щоб опісля віддати доброму перед лицем Божим. І оце – марнота і знемога духу!
Екклезіяст 3
1. Усьому свій час, і час кожної речі під небом.
2. Час народжуватися і час помирати; час насаджувати і час виривати посаджене.
3. Час убивати і час уздоровлювати; час руйнувати і час будувати;
4. Час плакати і час сміятися; час журитися і час танцювати.
5. Час розкидати каміння і час визбирувати каміння; час обнімати, і час ухилятися від обіймів.
6. Час шукати і час втрачати; час зберігати і час розкидати;
7. Час роздирати і час зашивати; час мовчати, і час говорити;
8. Час любити і час ненавидіти; чаc війні і час мирові.
9. Яка користь трудівникові з того, над чим він трудиться?
10. Бачив я цей клопіт, котрого Бог дав синам людським, щоб вони вправлялися в цьому.
11. Усе витворив Він прекрасним у свій час, і поклав мир у серце їхнє, хоч людина не може осягнути справ, котрі Бог звершує, від початку до кінця.
12. Пізнав я, що немає для них нічого кращого, аніж веселитися і чинити добро у своєму житті.
13. І якщо якась людина їсть і п'є, і бачить добро у всілякій праці своїй, то це – дар Божий!
14. Пізнав я, що все, що учиняє Бог, буде навіки; до нього нічого долучити, і від нього нічого відняти; і Бог вчиняє так, щоб упокорювалися перед лицем Його.
15. Що було, те й нині є, і що буде, те вже було; і Бог прикличе минуле.