18. Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже володаря свого, той буде в пошані.
19. Як у воді обличчя – до обличчя, так серце людини – до людини.
20. Шеол і Аваддон – невситимі; такі ж невситимі й очі людські.
21. Що плавильня для срібла, а горнило – для золота, те саме для людини уста, котрі хвалять її.
22. Товчи глупака в ступі товкачем разом із зерном – не зійде з нього глупота його.
23. Гаразд пильнуй за худобою твоєю, і добре дбай про свої череди;
24. Тому що [багатство] не навіки, та й влада хіба від роду й до роду?
25. Проростає трава, і з'являється отава, і збирають трави в горах.
26. Вівці – на одяг тобі, і кози – на купівлю поля.
27. І доволі козячого молока тобі на поживу, у страву домашнім твоїм і на харч служницям твоїм.
Притчі 28
1. Лиходій втікає, коли [за ним] ніхто не женеться; а праведник сміливий, мов лев.
2. Коли країна ухилиться від закону, тоді багато в ній урядовців; а за розумного і розважливого мужа вона довготривала.
3. Людина вбога і та, що пригноблює слабких, [те саме], що злива, яка збіжжя змиває.
4. Відступники од закону вихваляють лиходіїв, а ті, що виконують закона, обурюються на них.
5. Лихі люди не сприймають справедливості, а ті, що шукають Господа, розуміють усе.
6. Краще бідний, що ходить у своїх чеснотах, аніж той, хто викривляє шляхи свої, хоч він багатий.
7. Той, що пильнує закона – син розумний, а той, що спілкується з гультяями, осоромлює батька свого.
8. Той, що примножує прибутки свої лихварством і неправдою, віддасть їх тому, хто милосердний до бідних.
9. Хто відхиляє вухо своє від послуху законові, у того й молитва буде мерзотою.
10. Той, хто зводить праведних на шлях зла, сам упаде в свою яму; а безвинний успадкує добро.
11. Людина заможна – мудра в своїх очах, але розумний бідак викриє її.
12. Коли тішаться праведники – велика слава; та коли підносяться лиходії, люди ховаються.
13. Хто утаємничує злочини свої, не матиме успіху; а хто визнає і залишає їх, той буде помилуваний.
14. Блаженна людина, котра завжди в добрій волі, а хто ожорсточує серце своє, той попаде в біду.
15. Як лев, що рикає, і, як голодний ведмідь, так лихий володар над убогим народом.
16. Благуватий володар багато завдає утисків; а той, що ненавидить зиск, утривалить дні.
17. Людина, що завинила пролиттям людської крови, буде втікати до самої могили, щоб не схопили її.
18. Хто ходить бездоганно, той не зазнає шкоди; а той, що ходитиме кривими шляхами, упаде на одному з них.
19. Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом, а хто бере приклад з ледачих, той насититься убогістю.
20. Щира людина багата благословеннями; а хто поспішає розбагатіти, той зазнає покарання.
21. Бути упередженим – не добре; такий чоловік навіть за кусень хліба вчинить неправду.
22. Поспішає до маєтности заздрісний чоловік і гадки не має, що вбогість наздожене його.
23. Той, що викриває людину, знайде опісля більшу прихильність, аніж той, що лестить язиком.
24. Хто обкрадає батька свого і матір свою і говорить: Це не гріх, – той спільник грабіжників.
25. Пихатий розпалює суперечку, а той, що сподівається на Господа, буде жити в добрі.
26. Хто сподівається на себе, той нерозумний; а хто ходить в мудрості, той буде врятований.
27. Хто дає вбогому, не збідніє, а хто заплющує очі на нього, на тому багато прокльонів.
28. Коли звеличуються нечестиві, люди ховаються, а коли вони гинуть, зростає число праведників.
Притчі 29
1. Людина, котру викривають, ожорсточує свою шию, наразі зазнає поразки, і не буде [їй] зцілення.
2. Коли праведників постає багато, радіє народ; а коли володарює нечестивий – народ стогне.
3. Людина, котра любить мудрість, тішить батька свого; а хто спілкується з блудницями, той змарнує маєток.
4. Цар правосуддям утверджує землю, а той, що полюбляє дарунки, спустошує її.
5. Людина, котра лестить другові своєму, розстеляє сіть ногам його.
6. У гріхові лихої людини – тенета [для неї], а праведник тішиться і радіє.
7. Праведний уважно вивчає позов бідних, а лиходій нехтує справою.
8. Люди розбещені підбурюють місто, а мудрі упокорюють заколот.
9. Розумний чоловік, судячись із чоловіком благуватим, чи гнівається, чи сміється, – не має спокою.
Вы читаете Біблія
