Біблія

31. Кінь і козел, і цар [серед народу [свого], [і ніхто] не повстане [супроти нього].
32. Якщо ти в зарозумілості своїй вчинив дурницю і замислив лихе, то [поклади] руку на уста;
33. Бо коли збити молоко, виходить масло, поштовхом скривавлюється ніс, а пробудження гніву вчиняє сварку.
Притчі 31
1. Слова Лемуїла царя. Повчання, котре передавала йому матір його.
2. Що, сину мій? Що, сину лона мого? Що, сину обітниць моїх?
3. Не віддавай жінкам сили твоєї, ні шляхів твоїх згубницям царів.
4. Не царям, Лемуїле, не царям вино пити, і не князям – сікеру,
5. Щоб не впилися вони і не забули закону та не змінили на недобре суду пригноблених.
6. Дайте сікеру тому, що гине, і вино пригніченому душею.
7. Нехай він вип'є, і забуде вбогість свою, і не згадає вже убогість свою, і не пригадає вже страждання свого.
8. Розтуляй уста твої за безмовного і на захист усіх сиріт.
9. Розтуляй уста твої для правосуддя і для справи бідного і вбогого.
10. Хто знайде цнотливу жінку? Ціна її вартніша перлів.
11. Вірить їй серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку.
12. Вона відплатить йому добром, а не злом упродовж цілого життя свого.
13. Дбає про вовну та льон, і охоче працює своїми руками.
14. Вона, немов кораблі купців, здалеку хліб здобуває.
15. Вона підводиться ще вночі, і роздає страву в домі своєму і визначає роботу служницям своїм.
16. До поля придивляється, а відтак і купує його; від плодів рук своїх насаджує виноградника.
17. Підперізує стан свій силою і зміцнює м'язи свої.
18. Вона відчуває, що праця її корисна, і – світильник її не згасає навіть уночі.
19. Простягає руки свої до прядива, і пальці її беруться за веретено.
20. Долоню свою вона розтуляє вбогому і руку свою подає нужденному.
21. Не боїться холоду родина її, бо вся її родина одягнена в подвійний одяг.
22. Вона виготовляє собі килими: вісон і пурпур – одяг її.
23. Чоловік її, відомий біля брами, коли сидить із старшиною краю.
24. Вона виготовляє покривала, і продає, і пояси купцям фінікійським постачає.
25. Сила і врода – одежа її, і весело заглядає вона в майбутнє.
26. Уста свої розтуляє з мудрістю, і сумирне повчання на язику її.
27. Вона ретельно доглядає господарство у домі своєму і не їсть хліба намарно.
28. Підводяться діти і вшановують її, чоловік – хвалить її.
29. Багато було дружин цнотливих; але ти переважила всіх їх.
30. Врода – річ оманлива і краса марнотна; але дружина, котра боїться Господа, достойна похвали!
31. Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля брами діяння її!
Книга Екклезіяста
Екклезіяст 1
1. Слово Екклезіяста, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
2. Марнота марнот, сказав Екклезіяст, марнота марнот, – все марнота.
3. Що за користь людині із усіх трудів її, котрі вона звершує під сонцем?
4. Рід проходить і рід приходить, а земля існує довіку.
5. Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить.
6. Лине вітер на південь, і звертає на північ, крутиться у крутливому леті своєму, і повертається вітер до витоків своїх.
7. Усі ріки течуть до моря, але море не переповнюється; до того місця, звідки ріки витікають, вони повертаються, щоб знову текти.
8. Усі речі в праці; не може людина переказати всього; не насититься око зором, не виповниться вухо почутим.
9. Що було, те й буде; і що діялося, те й буде діятися, і немає нічого нового під сонцем.
10. Буває таке, що про нього кажуть: Дивися, ось це – нове; але це вже було у віках, передніших від нас.
11. Немає пам'яті про минуле; а також про те, що буде, не залишиться пам'яті в тих, котрі прийдуть потім.
12. Я, Екклезіяст, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.