• зміна якості і стилю життя людей, формування нової куль-тури. Отже, ефективність інноваційної діяльності визначається її конкретною спроможністю створювати інновації, які зберігають відповідну кількість праці, часу, матеріально-технічних ресурсів, коштів у розрахунку на одиницю всіх необхідних і передбачених корисних ефектів продуктів, послуг, технічних систем або дають змогу збільшувати виробництво знарядь праці, предметів спожи-вання, які створюють комфортні умови життя людей, нові прави-ла соціальних відносин. Ці ефекти різноякісні, проте взаємопов’язані. Величина ефек-ту визначається також швидкістю поширення інновацій, напри-клад, швидка заміна застарілої техніки, технології дає можливість економити ресурси, підвищувати якість продукції, оберігати від забруднення навколишнє середовище; поява на ринку нових товарів викликає зміни структури цін, галузевої структури виробництва, підвищення (зниження) рівня життя населення. Крім того, поширення інновацій створює нові знання, нову інформацію. Накопичення в суспільстві нових соціальних знань впливає на темпи розвитку суспільства в напрямі зміни тенденцій якості та стилю життя, підвищує рівень освіти, культури, інтелектуальність нації, збільшує тим самим інноваційний потенціал держави. Інноваційна діяльність створює економічні передумови для: 1) подолання відставання країни в науково-технічному розви-тку; 2) прискорення наступних техніко-технологічних і соціальних циклів розвитку суспільства на іншій науково-технічній базі. Звичайно, інноваційна діяльність може мати (і має) негативні на-слідки, супроводжуватись несприятливими побічними ефектами, наприклад, як раніше зазначалось, руйнацією навколишнього се-редовища, погіршенням здоров’я людей. Так, під впливом елект-ромагнітного випромінювання (ЕМВ) різних приладів (апарати сотового зв’язку, комп’ютери, мікрохвильові печі тощо) зміню-ється функціональна структура діяльності мозку, погіршуються пам’ять, зір, підвищується артеріальний тиск, порушується дія-ль¬ність специфічних гормональних функцій і т. ін.1, що викликає не тільки стурбованість за здоров’я людства, а й додаткові витрати на вирішення цих проблем. Таким чином, далеко не завжди науковий і науково-тех¬нічний результати збігаються і виявляються негайно і саме в тому напрямі, куди вкладаються кошти. Проте соціальний ефект притаманний в тій чи іншій мірі всім видам науково-технічних розробок. Соціально-політичним ефектом називають результат, який сприяє розвитку суспільства, задовольняючи його потреби, і оцінюється в основному якісними показниками, наприклад, покращанням здоров’я, підвищенням коефіцієнта інтелекту- альності (IQ) людини, розвитком демократії, освіти, задово-ленням естетичних потреб тощо. Як правило, чим більші соці-ально-політичні досягнення, тим складніше дати їм інтегральну кількісну оцінку. Соціальні оцінки відображають внесок інноваційного проекту в покращання соціального середовища, а саме — підвищення якості життя людей, що характеризується такими показниками: • рівень життя — доходи населення; ціни і тарифи на товари й послуги; споживання населенням продуктів харчування, непро-довольчих товарів і послуг, забезпечення житлом, комунальними послугами; • спосіб життя — зайнятість населення, підготовка кадрів, за-безпечення населення об’єктами освіти, культури, мистецтва, спорту, транспортним обслуговуванням, забезпечення соціальної безпеки; • здоров’я і довголіття — покращання умов праці, розвиток сфери охорони здоров’я, рівень обслуговування тощо. Економічним ефектом називається результат, який одержу-ють унаслідок витрат на розвиток господарювання (впроваджен-ня інноваційних проектів у виробництво), що дає змогу збільшу-вати виробництво засобів виробництва; предметів ужитку, послуг за визначений період. Економічний результат оцінюється системою вартісних показників і критеріїв. Цих критеріїв пропонується дослідниками досить багато: вартість НДДКР, вкладення у виробництво, маркетинг, наявність фінансів у необхідний час, потенційний річний розмір прибутку, очікувана норма прибутку, сумарний дохід за весь життєвий цикл інновації, абсолютна та відносна ефективність [69]. Як було зазначено раніше (§ 12.2), серед названих критеріїв найважливішим є показник абсолютної ефективності інновацій, що дає можливість оцінити кожну з них окремо. Екологічний ефект — це результат взаємодії інноваційної ді-яльності з навколишнім середовищем. Економічний ефект оцінюється за допомогою системи віднос-них показників, які характеризують: • шкоду, що завдається навколишньому середовищу (вирубка лісів, забруднення води, ґрунту, повітря); • комплексне використання природних ресурсів на основі без-відходного виробництва, зменшення їх дефіциту; • зниження промислових викидів в атмосферу, воду, ґрунт; • зниження кількості відходів виробництва і можливість вто-ринної їх переробки; • покращання екологічності продуктів, що виробляється; • покращання ергономічності товарів (рівень шуму, вібрації, електромагнітного випромінювання); • підвищення відповідальності і зниження штрафів за пору-шення екологічного законодавства та інших нормативних доку-ментів; • відродження довкілля. Науково-технічний ефект є результатом науково-приклад-них, дослідно-конструкторських розробок та їх використання і може бути оцінений фактичним економічним ефектом. Вітчизняні спеціалісти зазначають, що оцінити ефект наукової діяльності досить складно, оскільки в цій сфері виникає ряд різ-ноякісних ефектів. Щоб виявити їх сутність і взаємозв’язок необ-хідно проаналізувати кожний з них [44, 45, 132]. З цього приводу Е. Тоффлер [130] зазначає, що вчені навчи-лись створювати і конструювати могутні технології, головне тепер знати їхні наслідки, намагатись визначити як вони змінять тонку екологічну рівновагу, від якої залежить виживання цивілі-зації. Процес ускладнення і подорожчання науково-технічних про-ектів, що відбувається у світовій практиці, викликає необхідність постійного збільшення ресурсів на розвиток наукових до-сліджень і реалізацію інновацій, підвищення значущості проб-леми визначення ступеня ризику в досягненні потрібних резуль-татів. Концентрація ресурсів для здійснення нововведень потре-бує аналізу великого обсягу інформації при вирішенні питань з інвестування. Бо невдача може призвести до тяжких, часом ка-тастрофічних наслідків для фінансуючої організації. З цим пов’язане прагнення великих виробничих систем до створення внутрішнього венчурного бізнесу, що дає змогу зменшити тех-нічний і комерційний ризики. Найбільш простим і доступним методом визначення величини технічного ризику є експертне оцінювання. Велика складність виникає під час оцінювання ефективності фундаментальних досліджень. Критерій їх оцінки — науковий ефект. Його виміри стосовно конкретного дослідження можливі тільки на основі експертних оцінок, що ґрунтуються на таких по-ложеннях [36, 45]: • кожному науковому результату присуджується певна кіль-кість балів; • за наявності кількох критеріїв кожному з них надається певна «вага», що характеризує значущість очікуваного частко-вого результату в загальній результативності наукового дослід-ження; • під час оцінювання наукової результативності значення ба-лів по кожному окремому виду наукового результату перемножується на відповідне значення валового коефіцієнта і підсумовується. Етнічно-культурний ефект — це побічний результат вхо-дження в новий спосіб життя постіндустріальної епохи, результат адаптації людей до стрімких змін, зумовлених нею. У минулому культура виникала природно. Сьогодні процес створення культури відбувається свідомо. Саме нові технології формують культуру майбутнього життя, його системи цінностей, нові смаки, норми поведінки, відносин, які змінюються дуже швидко. Вини¬кають нові недовговічні субкультури, збільшується можливість свободи вибору методів самореалізації особистості, форм спілкування людей, відпочинку, розваг. Розвивається особлива індустрія, продукція якої не товари і не звичайне обслуговування, а запрограмовані «відчуття». Приклад тому — сфера мистецтва. Індустрія культури в основному призначена для створення особливих психологічних переживань. Робототехніки, дизайнери, комп’ютерники, історики і спеціалісти музеїв спільними зусил-лями створюють нову індустрію масових розваг, свого роду «те-риторії відчуттів», на яких з усією майстерністю, з допомогою сучасної техніки, будуть відтворюватись, наприклад, величність стародавнього Риму, помпезність двору королеви Єлизавети, «сексуальність» дому гейш Японії XVIII ст. і т. ін. При вході на ці «території відчуттів» відвідувачі повинні переодягатися у від-повідні костюми і брати участь у підготовленому
Вы читаете Інноваційний менеджмент
