Фундаментальні дослідження — це розроблення гіпотез, концепцій, теорій у конкретних сферах наукової діяльності, які є основою для створених нововведень. Наприклад, створення яде-р¬ного реактора італійським ученим Енріко Фермі (1941 р.) бере початок у його теоретичних роботах з ядерної фізики, які заклали основу практичного використання реакції розщеплення атомного ядра. Фундаментальні дослідження спрямовані на одержання нових наукових знань, виявлення суттєвих закономірностей розвитку природи та суспільства. Їх метою є пізнання об’єктивних законів розвитку Всесвіту. ФД поділяють на теоретичні та пошукові. Результатом теоретичних досліджень є наукові відкриття законів і закономірностей розвитку світу, обґрунтування нових понять, створення нових теорій. Теоретичні дослідження є найважливішою складовою в си- стемі наукових знань, бо наукові теорії дають змогу пізнавати іс-нуючі процеси і явища, проаналізувати вплив на них різних чин-ників і запропонувати рекомендації щодо використання їх у практичній діяльності. Поки відповідні закони не відкриті, люди-на може лиш описувати явища, збирати та систематизувати фак-ти, але вона не може передбачити і пояснити їх дію. Самі по собі факти — це ще не наука. Вони стають складовою наукових знань тільки в систематизованому й узагальненому вигляді. Факти си- стематизують і узагальнюють за допомогою найпростіших абст-ракцій — понять (визначень), які є важливими структурними елементами теоретичної науки. Найбільш широкі поняття нази-ваються категоріями. Це — загальні абстракції. Наука містить у собі також методи дослідження. Метод — це інструмент, за допомогою якого досягається головне завдання фундаментальних досліджень — відкриття об’єктивних законів дійсності, які відображають найбільш істотні, стійкі, тривалі об’єктивні внутрішні зв’язки в природі, суспільстві, мисленні. Російський фізіолог, лауреат Нобелівської премії І. П. Павлов так характеризував роль наукового методу: «…Метод — це най-перша, головна річ… Від методу, від способу дії залежить уся серйозність дослідження. Уся справа в хорошому методі. Метод тримає в руках долю дослідження» . Учений, проводячи ФД, може і не знати, коли і як саме прак-тично застосовуватиметься його результат. Згідно з орієнтовними підрахунками ймовірність одержання результату на стадії ФД дорівнює 5—10 %, тоді як на стадії прикладних досліджень — 85—95%, а на стадії розробок — 95—97 %. Результати ФД можуть бути використані в різних галузях матеріального виробни- цтва для найрізноманітніших видів нової продукції протягом тривалого часу. Цілеспрямовані ФД — це відбір тих принципів, явищ, законо-мірностей, які придатні для практичної реалізації найближчим часом. Цілеспрямовані дослідження охоплюють розроблення но-вих методологій, методів вирішення науково-теоретичних про-блем різних напрямів; проблем прогнозування, моделювання, стратегічного планування й управління процесами функціону-вання та розвитку галузей і об’єктів народного господарства. До цілеспрямованих ФД належать дослідження, які пов’язані з ви-вченням і розробленням методології та методів за такими напря-мами: • універсального використання (філософія, математичні нау-ки, теорія моделювання, кібернетика); • вирішення проблем неживої природи (хімія, геологія, астро-номія); • вирішення проблем розвитку організмів та процесів живої природи (біологія, медицина, агрономія); • вирішення проблем взаємодії суспільства з природою (фізи-ка, екологія). На наступному етапі виконуються пошукові дослідження, об’єктом яких є питання синтезу прикладних теорій; створення наукових основ конструювання, проектування, побудови й екс-плуатації підприємств; вивчення можливостей одержання нових видів продуктів (машин, приладів, систем, споруд, технологій, нових витоків енергії); створення нових властивостей матеріалів та їх сполучень. Пошукові дослідження проводяться в математиці, механіці, теплофізиці, гідротехніці, металознавстві, машинознавстві та ін. Розвиток пошукових досліджень характеризується диференці-ацією традиційних наук та формуванням нових (ядерної, лазер-ної, космічної, робототехніки тощо), які зробили переворот у різних сферах господарства та суспільного життя. Таким чином, розвиток науки є вихідною базою для виникнення нових галузей виробництва. Наука стає безпосередньо виробничою силою су- спільства, бо в її надрах народжуються нові види виробництва, нові технології, нові знання. Пріоритетне значення фундаментальної науки в розвитку ін-новаційних процесів визначається тим, що вона виступає як ге-нератор ідей, торує шляхи в нові сфери знань. Проте позитивний вихід фундаментальних досліджень, як уже зазначалось, у світо-вій науці становить лише 5 %. Тому фундаментальні дослідження фінансуються за рахунок бюджету держави і не входять до сфери матеріального виробництва (див. рис. 3.3). Проте витрати на науку є найбільш прибутковою справою, бо наука в повному розумінні слова є підґрунтям духовного і матеріального багатства людства. Наукові знання — своєрідний товар. Після практичної реалізації наукової ідеї її віддача не припиняється. Наукові ідеї не вмирають, вони продовжують своє життя в поєднанні з новими ідеями, або у вигляді бази для розроблення нових ідей і теоретич¬них концепцій. Наприклад, відкриття, зроблені Фарадеєм і Максвеллом, Резерфордом і Кюрі, Лобачевським і Ейнштейном, продовжують своє служіння науці та виробництву, виступаючи як знаряддя нових відкриттів і матеріального втілення в космічних кораблях, електронно-обчислювальних машинах тощо. У сучасному обладнанні, устаткуванні, технологіях реалізується інтелектуальна праця вчених багатьох поколінь. Громадська цінність наукової ідеї виявляється після того, як вона стає загальним надбанням. Хто б не був фактичним творцем наукової ідеї, якій би приватній компанії не належало юридичне право на її використання, однак рано чи пізно власником цієї ідеї стає все суспільство, всі одержують право на її споживання. Таким чином, відкриття як інтелектуальний продукт не має ринкової вартості, бо на нього неможливо оформити ліцензію, оскільки воно не сумісне з яким-небудь еквівалентом. Їх висока евристична цінність, як правило, відзначається міжнародними і державними преміями. Наприклад, до наукових відкриттів, які становлять загальнолюдські цінності, належать відкриття Ернста Резерфорда, який створив теорію радіоактивності і планетарну модель атома; Альберта Ейнштейна — автора теорії відносності і засновника сучасної фізики; академіків М. Г. Басова, О. М. Прохо¬рова і американського вченого Ч. Х. Таунса, які створили перший квантовий генератор — лазер, за що їм була присуджена Нобелівська премія в 1964 р. Витоки відкриттів містяться в оточуючому людину матеріальному світі у вигляді законів руху матерії. Їх відкриття започаткувало розвиток нового напряму електроніки — квантової електроніки. Отже, результати фундаментальних досліджень є базою і рушійною силою розвитку всієї системи науки, техніки, технології, організації й управління процесами виробництва, вирішення соціальних проблем, проблем розвитку суспільства в цілому і кожної особистості зокрема. Розвиток науки має значно випереджати розвиток техніки і виробництва, а матеріальне виробництво має бути достатньо ру-хомим у використанні наукових результатів, мобільним у пере-будові залежно від цих результатів. Сфера матеріального виробництва охоплює прикладні дослі-дження, технічні розробки, первинне опанування новаціями та їх поширення, промислове виготовлення нового продукту. Це — технічний, технологічний та експлуатаційний етапи інноваційно-го процесу. Прикладні дослідження (ПД) спрямовані на пошук шляхів практичного використання вже відкритих явищ і процесів. Нау-ково-дослідна робота прикладного характеру ставить за мету ви-рішення технічних та технологічних проблем стосовно конкрет-ної галузі виробництва. На цьому етапі перевіряються іннова-ційні ідеї на їх життєздатність, технічну, економічну та споживаць¬ку ефективність. Її оцінку можуть дати спеціалісти, які мають підготовку у сфері техніко-економічного аналізу — аналі-тики. Показником значущості, доцільності інноваційної ідеї є показ-ник рівня науково-технічної доцільності. Він визначається з урахуванням унікальності, оригінальності та масштабності пере- творень. Чим більша значущість, тим вищий рівень: 1-й рівень — інноваційні перетворення, які зводяться до моде-рнізації технічних рішень чи продукту; 2-й рівень — це інноваційні перетворення, які приводять до корінних перетворень способів роботи техніки чи використання продукту; 3-й рівень — це інноваційні ідеї, які націлені на випереджуючі технічні рішення, що дає змогу створити принципово нові конс-трукції товару чи обладнання. Наприклад, електромобіль із силовою установкою у вигляді електрохімічного витоку струму;
Вы читаете Інноваційний менеджмент
