Сучасний бізнес діє в мінливому зовнішньому середовищі: посилюється конкуренція, яка має глобальний характер; виника-ють нові технології; поглиблюється тенденція скорочення життє-вого циклу продукції, посилюється тиск споживачів (покупців), які потребують дедалі більшої уваги до сервісу та якості; зміню-ються демографічні тенденції. Усе це зумовлює швидке технічне оновлення виробництва, яке характеризується прискоренням за-міни старої продукції новою, зростанням кількості виробництва нових видів і типів виробів, зменшенням серійності виробництва. Кількість видів, типорозмірів виробів подвоюється приблизно кожні 5—8 років. Одночасно скорочується часовий цикл від появи винаходу до його втілення в готові вироби. Для оцінки динаміки цього проце-су на практиці використовують показник оновлення продукції, який характеризує питому вагу нової продукції в загальному обсязі продажу протягом певного часу одного, двох, трьох і т. д. до п’яти років. Досвід промислових фірм високорозвинених країн (ФРН, США, Японії) свідчить, що для утримання позиції на ринку не-обхідно скорочувати період на виконання НДДКР на 30—50 %. Тільки в такому разі їм удається уникати значних економічних витрат. Наприклад, досвід фірм ФРН, які випускають продукцію радіоелектронної промисловості, свідчить про те, що збільшення тривалості розробки виробу з п’ятирічним життєвим циклом на 6 місяців призводить до втрати 30 % прибутку від його реалізації. Для виробів з трирічним життєвим циклом утрати прибутку досягають 50 %. Водночас скорочення періоду розробки інновації на півроку подвоює прибуток. Оновлення продукції деяких фірм США і ФРН почалося ще на початку 80-х років, як це показано в табл. 3.1 [23, c. 384—385]. Таблиця 3.1 ФІРМА «ХЬЮЛЕД ПАККАРД» (США): ДИНАМІКА ОНОВЛЕННЯ ПРОДУКЦІЇ Тривалість випуску Частка продукції в обсязі випуску, % 1981 1984 менше 3-х років 51 62 більше 3-х років 49 38 ФІРМА «СІМЕНС» (ФРГ): ДИНАМІКА ОНОВЛЕННЯ ПРОДУКЦІЇ Тривалість випуску Частка продукції в обсязі випуску, % 1977/78 р. 1979/80 р. 1984/85 р. менше 5-ти років 45 48 53 5—10 років 30 30 29 більше 10 років 25 22 18 3.3. Моделі поширення інновацій Можна виокремити дві основні моделі інноваційного процесу. Перша — це модель дифузії нововведення на макрорівні в межах всієї економіки. Нагадаємо, що дифузія — це поширення вже колись опанованої і використовуваної інновації в нових умовах або нових галузях виробництва, у нових країнах. Унаслідок дифузії зростає кількість як виробників, так і споживачів. Головною метою при цьому є оцінка чинників середовища, які сприяють поширенню інновацій серед більшої кілько- сті виробників, компаній, організацій чи гальмують його. Ви-никає проблема взаємодії нововведення з відповідним соці- ально-економічним оточенням, суттєвим елементом якого є конкуруючі технології, товари. На швидкість поширення (ди-фузії) інновацій мають великий вплив інноваційна політика держави, існування адекватної інформаційної бази, механіз- мів функціонування науки та її зв’язків з виробництвом, форми прийняття законодавчих рішень з питань нововведень, спо- собів передавання інформації, механізмів стимулювання інно-ваційної діяльності, накопичений досвід упровадження ново-введень. З моделлю дифузії нововведень тісно пов’язана науково-технічна діяльність, яка спрямована на використання і конкре-тизацію результатів наукових досліджень і розробок для роз-ширення й оновлення номенклатури та підвищення якості про-дукції з її наступною ефективною реалізацією на ринку. Об’єктом науково-технічної діяльності є саме дифузія нововведень у галузі техніки, технології, економіки, організації та управління, тобто розповсюдження і використання науково-технічних знань у всіх сферах науки, техніки, виробництва. Поняття науково-технічної діяльності розроблено ЮНЕСКО і є базовою категорією міжнародних стандартів у статистиці науки і техніки. Відповідно до рекомендацій ЮНЕСКО НТД як об’єкт статистики охоплює три її види: а) наукові дослідження і розробки; б) науково-технічна освіта і підготовка кадрів; в) технічні послуги. Науково-технічна діяльність лежить в основі інновацій- ної діяльності, яка тісно пов’язана з циклом реалізації і розпо-всюдження інновацій: роботи, що належать до даного циклу, є переважно прибутковими (серійне виробництво, освоєння новації у споживачів, застосування різних каналів збуту інно-вацій). Державна підтримка інноваційної діяльності відіграє істотну роль у дифузії нововведень і неперервному розвитку інноваційної активності підприємств, що безперечно позитивно впливає на економічне зростання суспільства. До основних чинників, які визначають темпи і масштаби ди-фузії нововведень на макрорівні, належать: • Інтернаціональність науки. Результати наукових досліджень швидко стають відомими у світі і широко використовуються в зацікавлених країнах (секрет «японського дива»). • Розвиток матеріально-виробничої бази відповідних галузей господарства. • Розвиток експериментальної бази, що передбачає не тільки наявність устаткування і лабораторій, а й відповідне ставлення держави, яка підтримує і формує в суспільстві на основі відповідного законодавства й інших чинників необхідний інноваційний клімат. Наприклад, університет не має устаткування, але може за певних умов налагодити з тим чи іншим підприємством взаємозв’язки і використовувати його виробничу базу, лабораторії, устаткування для проведення експериментів. • Кваліфікація робітників. Основа інновацій — це знання. Новації є безпосереднім продуктом людського розуму, актив-ності, інтелекту. Тому створення необхідних умов (одержа- ння інформації, стимулювання праці, навчання персоналу) є основою для зацікавленості в інноваціях працівників орга- нізацій. • Розмір внутрішнього ринку, який визначається перш за все розміром національного багатства (внутрішній національний про¬дукт), життєвим рівнем населення. • Розвинена інфраструктура. Вона націлена насамперед на вирішення проблем забезпечення взаємозв’язку між економіч-ними, соціальними і науково-технічними аспектами розвитку в межах єдиної інноваційної політики через інноваційну діяльність. Розвинена
Вы читаете Інноваційний менеджмент
