• розширення участі у міжнародних інноваційних програмах і проектах; • сприяння формуванню інноваційної культури для активізації людського чинника в інноваційній сфері; • створення мережі технопарків, технополісів, інкубаторів; • захист прав та інтересів суб’єктів інноваційної діяльності. Верховна Рада затверджує пріоритетні напрями розвитку ін-новаційної діяльності, визначає обсяг асигнувань для її реалізації. Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання щодо реалізації пріоритетних напрямів, сприяє створенню ефек-тивної інфраструктури для фінансової підтримки та реалізації ін-новаційних програм і проектів. У програмі діяльності уряду на 2002—2010 рр. зроблені нові практичні кроки у напрямі подальшої підтримки1 державою роз-витку інноваційної сфери: широке введення в господарський обіг об’єктів інтелектуальної власності, підвищення науково-техніч-ного потенціалу, сталого зростання економіки та утвердження України як високотехнологічної держави. Питання та завдання для самоконтролю 1. У чому полягає роль держави в розвитку науково-технічного прогресу та інноваційної діяльності? 2. Дайте визначення державної інноваційної політики, розкрийте її сутність. 3. Назвіть основні принципи інноваційної політики й умови їх реалізації. 4. Розкрийте сутність форм і методів реалізації інноваційної політики. 5. На яких засадах формується інноваційна політика провідних країн: США, Японії, Франції? 6. У чому складність і особливість формування інновацій-ної політики України? 7. Як, на ваш погляд, підвищити рівень економічної та неекономічної мотивації суб’єктів підприємництва до участі в інноваційних процесах? Частина 2 6. Основи інноваційного менеджменту Розуміння істинної суті процесів, що від¬буваються, — ключ до правильної дії Кут Хумі Керувати, удосконалюючи й удосконалюючись — формула сучасного управління 6.1. Сутність та зміст інноваційного менеджменту. 6.2. Функції інноваційного менеджменту. 6.3. Менеджери в інноваційній сфері. 6.4. Рішення в інноваційному менеджменті та методи їх прийняття. 6.5. Інноваційний менеджмент у фірмах Японії та США. 6.1. Сутність та зміст інноваційного менеджменту «Інноваційний менеджмент» (порівняно нове поняття в науково-управлінському середовищі) являє собою самостійну галузь управлінської науки та професіональної діяльності, яка спрямована на формування й забезпечення умов інноваційного розвитку будь-якої організації. Аналіз літератури з питань управління висвітлює різні підходи до визначення сутності та змісту інноваційного менеджменту. Розглянемо деякі з них. Так, на думку С. Ільїнкової [49], інноваційний менеджмент — це сукупність принципів, методів і форм управління інноваційним процесом, інноваційною діяльністю та персоналом, зайнятим цією діяльністю. П. Н. Герчикова [18] розглядає інноваційний менеджмент як один з напрямів стратегічного управління, яке здійснюється вищим рівнем управління компанією. Виходячи з цього, головна увага в інноваційному менеджменті має бути зосереджена на виробленні інноваційної стратегії і засобах її реалізації. Розроблення та виробництво нових видів продукції при цьому стає пріоритетним напрямом розвитку підприємства (фірми, корпорації), оскільки визначає всі інші напрями його розвитку. Г. Д. Ковальов [52] інноваційний менеджмент визначає як систему управління економічним розвитком. При цьому менеджмент охоплює не тільки економіко-технічні проблеми, а й проблеми світогляду, бо світова тенденція полягає в радикальних змінах, пов’язаних з глобальним вибухом новацій. Багато авторів приділяють увагу інноваційному менеджменту як функціональній системі управління і розглядають його як один з різновидів функціонального менеджменту, безпосереднім об’єктом якого є інноваційні процеси в усіх сферах економіки. Функціональний інноваційний менеджмент націлений, голов-ним чином, на ефективне управління процесом розроблення, упровадження, виробництва та комерціалізації інновації, при цьому важливим моментом є синхронізація функціональних підсистем, удосконалення координуючих дій операційної системи виробництва, управління персоналом і здійснення контролю за інноваційним процесом. Зміст поняття «інноваційний менеджмент» П. Н. Завлін [45, 92] розглядає в трьох аспектах: як науку та мистецтво управління інноваціями, як вид діяльності і як суб’єкт управління (рис. 6.1). Такої ж думки дотримується І. Балабанов [6], який уважає, що інноваційний менеджмент вивчає природу інновацій, інноваційного процесу, інноваційної діяльності і механізм управління цими процесами. Виходячи з того, що інновації торкаються всіх сфер людської діяльності та впливають на господарський процес, інноваціями необхідно і можливо управляти. Як наука і мистецтво управління інноваційний менеджмент базується на теоретичних положеннях загального менеджменту, серед яких визначальними є закони та закономірності динамічних систем, принципи, функції, форми й методи ціле- спрямованої діяльності людей у процесі управління цими си- стемами. Мистецтво як функціональний елемент інноваційного управління забезпечує повноцінне використання знань, ідей, досвіду, прийняття творчих рішень керівниками і спеціалістами, розвиток ініціативи всіх учасників інноваційної діяльності в організації.
Вы читаете Інноваційний менеджмент
