НЕВІСТКА ВИННА
— Хто винен?
— Невістка.
— Та її ж дома нема!
— Так он її плахта висить.
РІЗДВЯНІ ГОСТІ
Приїхали до одного чоловіка на різдво зять з дочкою. Ну, погостювали день, два і три, чотири, і все сидять та й не ідуть.
Вже й водохреща проминуло, масляниця наближається, а вони додому й не думають.
От чоловік тоді й додумався. Пішов до отамана, побалакав... Ото одного ранку снідають, а отаман під вікно:
— А чи нема, — каже, — у вас різдвяних гостей?
- Та ні, нема, а хіба що?
- Та, — таке й таке діло, — наказ прийшов, щоб забирать!
— Ні, нема.
Пішов отаман, а батько:
— Ну, - каже, — діти, треба вам утікати!
— Та як же його утікати? Як побачать, що виїздять різдвяні гості — лихо буде!
І нараяв батько, що він їх у мішках вивезе з села, наче просо везе.
От повлазили вони у мішки, позав'язував він їх. Коли це отаман той (а батько та підпрохав його) перестріва їх:
— А що то везеш? Чи не різдвяних гостей?
— Та ні, це я просо!..
— Де, оце? — питається отаман, та як уріже ціпком по тому мішку, де дочка, а тоді по тому, де зять. Ті тільки терплять...
— Та оце ж, — каже батько.
— Обидва — і цей, і цей? — питається та знов — лусь, лусь ціпком, а найпаче по тому мішку, де зять лежав.
Ото як ще разів зо три урізав, пустив їх. Виїхали за царину, повилазили з мішків.
— Оце, - говорить зять, — лихо різдвяним гостям! Ну, вже зроду не засидюсь!
А батько тільки сміється...
ПРОСТИБІ
Прийшов старець до Газдині.
— Газдинько! Дайте мені що-небудь, дав би вам бог здоров'я, помершим душенькам царство небесне!
— Нате вам, старчику, — каже Газдиня, та й дає йому в пригоршні гарячої кулеші.
Старець взяв та й перемітує з руки в руку та все: простибі, простибі! А далі, як то добре припекло, та й ляп кулешою посеред хати та й:
— Нате вам її до дідькової матері.
РОЗГУЛЯВСЯ
Прийшов сусід до сусіда в гості, а цей примушує його обідати. Бажаючи показати своєму сусідові, що нічого для нього не пожалкує,
