хазяїн обертається до жінки та й каже:
- Коли святкувати, так святкувати, бий, жінко, і друге яйце в борщ.
ПРО ТАТАР І МУЖИКІВ
Колись то в давнину розруйнували татари якесь село. Розбрівся люд усюди. Ішло три чоловіки з того села шляхом, аж зирк — попереду знялась курява. Коли це згодом витикається три вершники, либонь, татари. Злякались мужики і давай ховатись. Один став під містком за стовп, другий зліз на дуба, а третій заліг у траві, бо нікуди було більш дітись. То ішов великий шлях, і біля містка був колодязь. Дійшли татари до містка та й стали пити воду з колодязя. От той, що під містком сховався, чи не втерпів, чи забувся та й каже:
— Здоров пий!
А татарин зараз його і вхопив. А Панько собі з дуба як здуру:
— Навіщо ж ти, дурний, обізвався?
Татари кинулись до дуба, та ніяк зняти Панька з дуба, бо високо, давай вони пужати на нього арканом, та ніяк не захоплять. А той, що заліг у траві, підвівсь та й дивиться, як вони заарканюють Панька, та й командує:
— Правіш, лівіш!
Вони і його взяли.
ДУРНІ
Був чоловік. Мав сина і дочку, а дочка була дурна. От раз послала її мати по воду до криниці. Назустріч їхав козак.
— Добрий день тобі, серце, — каже.
Та сіла та й задумалася: якщо козак сказав «серце», то, певне, що буде сватати. А тут нема нічого готового...
Дивиться мама, що нема дочки. Пішла за нею. А дочка як їй розказала, то і мати сіла, задумалася.
Батько дивиться, що в печі горить, а їх обох нема, пішов до криниці за ними. Прийшов і застав, що вони сидять. Розказали вони йому, і той задумався. Нарешті приходить син. Ті і йому розказали. А той і каже:
— Ото дурні. Та він так сказав, а сам поїхав собі.
— Ну, — каже, — як я найду дурніших від вас, то вернуся додому, а як не знайду, то не вернуся.
Пішов син у світ і побачив у одному селі, що чоловік тягне корову на церкву. Той і питає його:
— Що ти, чоловіче, робиш?
— Та що ж. Батько мій вмер та казав корову дати на церкву. Та я і хочу тепер витягнути.
— А бодай тебе... Та ти візьми продай корову, а гроші в церкву віддай.
— Добре. Дай тобі, боже, здоров'я, що порадив, сиди ж з нами та будеш нас радити.
— О, ні! Я маю далі йти.
Пішов. Здибав чоловіка, що запріг жінку у віз і так її б є, щоб витягла віз, зроблений у хаті.
— Що ти робиш, чоловіче?
— Та от зробив віз та не можу його витягнути з хати.
— Чекай, я тобі пораджу!
Взяв, розібрав віз, витяг і надворі склав.
— От, маєш!
Ті просять його лишитись у них та научити, що робити. Він каже:
— Не можу, піду далі!
Іде, іде, надибує жінку, що винесла квочку надвір і так її б'є за те, що курчатам не дає цицьки.
— Що ти робиш?
— Та ось бачиш, курка не хоче дати цицьки курчатам, От я її і б'ю.
— Яка ж ти дурна! Візьми пшона, дай їм, та вони самі будуть їсти.
