— А такий, як од цапа, — упевнено каже мати. — Хіба не знаєш, як тиждень хату провітрювали після них, доки трохи видихався їх дух.
ГІТЛЕР І ЙОГО ПОРТРЕТ
Підійшов Гітлер до свого портрета та й каже:
— Адольф, Адольф, що з нами буде, коли більшовики нас переможуть?
З рами висунулася пика намальованого Гітлера і каже:
— Нічого: мене знімуть, а тебе повісять!
ПОРАДА НАПОЛЕОНА
Як почав Гітлер під Сталінградом париться, то пішов до Наполеона радиться:
— Скажи, як мені воювати?
— З ким воюєш?
— З красними.
— Не знаю, хто такії.
— Ну, з більшовиками.
— Не чув про таких.
— Ну, з руськими.
— А, так би й сказав. А куди ти дійшов?
— До Сталінграда...
— То лягай зі мною рядом.
ЧУДЕСА
Коли Червона Армія зігнала фашистів з українських районів — один німецький пан і давай тікача! Біг, біг, аж до самого Берліна добіг. Його й питають:
— Ну як, пане, чи багато пшениці на українській землі вродилося для нас?
— Та бодай їй трясця, — каже. — Ця більшовицька земля чудеса творить. Посіяв я пшеницю, а уродилось кладовище — самі хрести з німецькими касками.
ВІДВАЖНИЙ ГІТЛЕРІВЕЦЬ
Раз фашисти обложили ліс, в якому були партизани. Почалася битва між партизанами і фашистами. А в гітлерівському війську був один дуже «відважний» Ганс, що цілий час дзвонив зубами, як голодний вовк. Раптом біля нього, так за п'ятдесят метрів, вибухнула граната і в те місце, яким сідати, вдарило якимсь патичком. А що Ганс був найвідважніший у війську, то лежав півгодини без пам яті, а коли прочумався, то почув неприємний запах.
— Слухай, Карл! — обізвався він по хвилі до свого сусіда, що лежав недалеко від нього і стріляв богові у вікна.
— Карл, слухай! Чоловік ранений смердить?
— Так, мабуть, — каже Карл.
