КАЗКА ПРО ОСТАННЬОГО ПОПА
В одному селі стояла старенька церковка, збудована ще прапрадідами. Аж прийшли радянські часи, і хоч були це перші роки радянської влади, але було в тому селі вже й кіно. От рік за роком люди й одвикли від церкви. Побачив піп, що заробітків катма, і покинув парафію, взяв торбу та й пішов по світу. А люди взяли та й назвали своє село Безвірницьким.
Через кілька років розвідав якийсь мандрівний піп, що в Безвірницькому вільна парафія. Прийшов він туди і пустив чутку, що буде дуже гарно службу божу правити, краще, ніж у кіно картини бувають. Зібралося трохи людей у церкву, щоб поглянути, яка то буде гарна служба попа, краща кіно. А піп той був такий: борода кудлата, ряса — лата на латі, невмиваний і до того забряклий, ніби все життя спав. Одним словом, безпритульний піп.
Став він служити службу божу. Відчинив двері вівтаря та й протяг гунявим басом: «Мир всім!» А ті люди, що стояли при виході з церкви, почувши це, кажуть один до одного: «Ходімте, чуєте, співа: «Мир з'їм», — і стали виходити з церкви:
А піп своє далі: «Дорі носіма чинми».
Якраз між людьми був один Максим, який зроду не бачив попа й не чув. От Максим, як почув такі попові слова, то зразу ж кинувся з церкви. Біжить і людей кличе:
— Чуєте, люди добрі, що піп співа: «Держи Максима, чий він?»
Іще трохи покинуло церкву, а піп не вважа, а служить і співа і за себе, і за дячка, і за півчу, і до того розходився, що до чорта на словах збився і крикнув не те, що монахи в писанії набрехали, а те, чого вони бажали. В писанії сказано: «Воскликни вся земля», а піп крикнув те, чого хотів: «Осліпни вся земля!»
Тут людям терпець урвався, а хтось гукнув:
— Ідемо, а то ще сліпими поробить! — і розійшлися. Зосталися тільки глухі.
Але, як розпочав піп плести свою проповідь, то на глухих такий напав сон, що й вони один по одному пішли додому.
Бачить кооперативний сторож (а він і церкву сторожив), що піп насмішив людей, підступив до аналойчика, та й до попа:
— Кінчайте, батюшко. Як видно по всьому, то ви будете останній піп у нашому селі. Ідіть, а я замкну церкву, та й на цьому пошабашимо.
НЕБЕСНА АГІТАЦІЯ
Як послав бог на землю ангела, щоб він провів агітацію проти радянської влади. От прилетів він на землю і потрапив зараз до одного колгоспника, а той саме дрова рубав серед двора. От ангел і каже:
— Знаєш, раб божий, мене послав бог до тебе із миром (мастило священне).
А дядько і каже:
— Та і я ж не з боєм до тебе. Кажи, що таке?
— Увєруй господу богу, приблизись до царства небесного!
А дядько:
— Хе, хе, хе! Як же я приблизюсь! Що я — крила маю, так як ти, чи верхи на тебе сяду та полечу?!
— Не согрішай, раб божий, не тіло твоє нужно, а душа!
А дядько саме одрубав замашну поліняку та як крикне:
