Іде один подорожній чоловік через село та й питає стрічного:
— А скажіть-но, чоловіче добрий, як мені тут через річку перебратись?
А той йому:
— Я вам зовсім не добрий чоловік, а старшина здєшній.
СТАРШИНСЬКИЙ РОЗУМ
Селянин запитує старшину:
— Гей, пане начальнику, а як почуває себе наш писар?
Старшина:
— Та іду довідатися, бо одні кажуть що вмер, а другі що живе, але я ні одним, ні другим не вірю.
НЕ ВІРИТЬ
Стоять двоє хлоп'ят під хатою сільського старшини і один з них кричить:
— Дядьку Микито! Дядьку Микито!
— А що там таке? - поважно питає огрядний старшина, виходячи на Ганок.
— Та ось Грицько Степанишин не вірить, що у вас ніс червоний від горілки, то нехай подивиться.
НА СУДІ
Це було до революції. В одного селянина покрали вівці. Довідався він, хто злодій, та й подав у суд.
Почали судить, та злодії підкупили суд, і нічого селянину не присудили. От він подає знову у суд — знов не присудили, подає втретє...
Визвали його на суд і роблять допит. Направо від селянина сидить старший захисник, проти нього — суддя, а зліва — рябий прокурор.
- Расскажите, дед, как у вас украли овец? — питає суддя.
- Та як же, — говорить він, — отак справа (показує на захисника) стоїть старий млин, прямо (показує в бік, де сидить суддя) — кошара, а зліва (показує на прокурора) — прив'язаний старий рябий собака. От чую я вночі, а млин меле та й меле, меле та й меле, а толку немає; а баран у кошарі (показує в бік судді) «бе та й бе», а рябий собака (показує у бік прокурора) усе «гав та й гав», «гав та й гав», а вівці так і покрадено!
НІЧОГО ДОДАТИ
Суддя: — Що ви можете ще додати для свого виправдання?
Селянин: — Нічого, пане суддя, бо останнього карбованця віддав писарю.
ХТО КРАЩЕ ОПИСУЄ?
