Заспорили колись двоє панів про те, який письменник краще пише.
— По-моєму, - каже один, — найкраще описує Толстой Він як опише кожну рослину, кожну травинку — як живу.
— Ні, — каже той.
— Ну, тоді найкраще описує Тургенєв!
— Ні, — заперечує знову той.
А збоку стояв селянин. Слухав він, слухав панську мову, а тоді і каже:
— А по-моєму, найкраще описує наш судовий пристав. Він як опише, так до останньої сорочки!
ВСІХ ОБДІЛИЛА
В одному селі жила вдова. Жила дуже бідно, города було небагато, тільки й стояла коло хати одним-однісінька груша, а на ній уродилось дуже багато груш, та ще груші оті, що по-селянському звуться дулі. Одного вечора парубки обікрали груші. Вдова узнала, чиї парубки, та й передала в суд. Ось визивають її на суд. Суддя зачитав її жалобу та й каже:
— Вашу жалобу закриваємо, бо за дулі суда немає.
А вона тоді із пальців зробила дулю, та й каже до суддів:
— Як нема за дулі суда, так нате вам, пане суддя, і вам, пани засідателі, — і кожному під пику піднесла, а тоді повернулась до дверей та й каже:
— Прощайте.
ВЛУЧНА ВІДПОВІДЬ
Адвокат: Що?! Ти просиш, щоб я взяв тебе за лакея? Та ти ж сидів у тюрмі за крадіжку!
Лакей: Воно то так, але ж ви мене на суді так вихваляли, що я подумав: мабуть, вам любо буде мати мене за лакея.
ВИГРАНА СПРАВА
Батька викликали до суду. Син з власної волі також пішов з батьком. Увечері вертається син додому, а мати питає:
— А виграли тато справу?
— Виграли, — каже син.
— А чому ж не прийшли з тобою додому?
— Зараз прийдуть, лише мають ще дістати 25 буків.
СУДДЯ І КАМІНЬ
В старий час був суддя, і попався до нього великий бандит. Суддя знав, що у бандитів водяться гроші. Настав суд. Злодій і каже до судді:
— Суди, суди і сюди гляди!
А сам лапнувсь рукою за груди, ніби серце в нього болить, а там тримав великий камінь на всякий випадок.
Суддя побачив та й думає: «Оце в нього грошенята, тут можна підживитись». Та й звільнив його. А потім доганяє його на вулиці та питає:
