Приїхав до багача свататись молодий хлопець. Дівчата у багача погані. Багач обіцяє:
— За молодшою даю 20 тисяч карбованців приданого, за старшою — 40 тисяч, за найстаршою — 60 тисяч приданого.
— А немає у вас ще старшої? — питає жених.
ПРО БАГАЧА І НАЙМИТІВ
В одного багатого було два наймити. Роблять ото вони, як воли, а їсти — хліб сухий та вода. Ще й лається багач:
— Що вам треба, я ж не ївши лягаю.
Але наймити спостерегли: як тільки вони полягають спати (а спали долі на соломі), то згодом хазяїн устає, сідає, ість-уплітає сало, булку. А богомільний такий був багатій.
От і нарадилися наймити: темної ночі провчити багатія.
Тільки-но полягали, ще й не поснули, устав хазяїн, сів — жере, аж чвака. У кутку шаплик стояв, в якому картопля товклася свиням, і така товкачка здорова. Устав тихо один з наймитів, взяв товкачку, як упече багача по голові, так і полетів той під стіл. Швидко сховав товкачку у шаплик і ліг. Такий крик знявся. Засвітили. Звели хазяїна. Голова в нього в крові.
— Що, як, хто?
А наймит:
— Ну, так і є, мабуть, ви їли, еге?
— А хіба що? — пита хазяїн.
— А що ж, не знаєте, потемок, то і почастував вас. Їсти по темному не можна.. Він ще і вб'є вас колись.
Перестав багатий їсти один. Почав їсти разом з усіма. І наймитам покращала їжа.
ЯКІ ХАРЧІ, ТАКА Й РОБОТА
До хазяїна найнявся наймит та виїхав косити. Ото приїхав та й розмовляє з тією торбою, що з харчами була:
— Торбо, торбо, що в тобі є?
— Хліб та цибуля.
— Спати.
А хазяїн і послав на підслухи наймичку та як довідався, як наймит розмовляє з торбою, посила наймичкою другу торбу.
— Торбо, торбо, що в тобі є?
— Ковбаса, сало, паляниці, книші!
— Косити!
ДІД-КВОЧКА
Сімдесятилітній дід Панас був уже не годний до тяжкої роботи і найнявся до глитая на літо стерегти баштан. Хазяйка відвідувала баштан щотижня. Звичайно чим годували наймитів — хліб, сіль та жменя пшона, оце і все. Отже дідок примушений був і йти на хитрощі.
- Слухай, моя господине, кавунці ростуть великі, роботи такої мені немає, давай я висиджу тобі курчат. Замість того, щоб там з квочкою морочитися тобі вдома, я зразу висиджу сот шість або сім.
— Та й справді, — каже господиня, — завтра привезу тобі яєць.
Привезла вона аж цілих вісімсот. Дідок усміхнувся, приймаючи яйця.
— Через три тижні приїжджайте за курчатами, — каже дід.
Не встигла вона від'їхати від баштана, як голодний дідок накинувся на здобич. Пік він, варив, смажив ті яйця цілих три тижні, а ось
