Добрий був пан — бог його взяв та чорту подарував.
Пана в ребро, а людям добро.
Панського роду, а псячого ходу.
Щоб панам так легко вмирати, як мужикові орати.
Я тобі, паничу, штани підтичу.
Як багатий, так і клятий.
Круки на стерво летять, а пани на людську біду.
Панська ласка, що вовча дружба.
Пани б'ються, а в мужиків чуби тріщать.
Рад бідняк пану, як сирота трясті.
Крамар, як комар: де сяде, там і п'є.
Купець бере торгом, піп — горлом, а мужик — горбом.
Закон у пана, як дишло — куди направить, туди й вийшло.
Пан нашкодив, а старця повісили.
Тіло в злоті, а душа в мерзоті.
ПІП І ПАН - ТО ОДНО
КОМУ ПОМОГЛОСЬ?
Ото крамар і піп надумали розжитися та й збалакались:
— Давай, — каже крамар, — побудуємо монастир.
— Давай, — каже піп.
От побудували, нажили незабаром добра. В монастирі вже ікона свята «обновилась». Ідуть якось прочани та й питають того крамаря:
— Чи воно ж кому помоглось від цього монастиря та ікони?
— Не знаю, чи кому помогло, а двом, знаю, помоглось, та й дуже!
УЯВА ПРО БОГА
Запитав онук діда:
— Діду, який бог?
— З сивою бородою, буває лисий, а більш з чуприною, і кашляє він, бо старий дуже!
Онук зрадів:
— О! Я його сьогодні бачив. Ходив по городу й огірки молоденькі крав!
— То не він!
— Він, діду... Точнісінько такий, як ви сказали, ще й кашляє. Певно вмирати збирається!
ПРОКЛЯТІ СОБАКИ
