ЯК ЖІНКА СВЯТОГО ПЕТРА ДВІЧІ ПОБИЛА
Ходив святий Петро і Христос по землі. Зайшли вони ночувати до одного селянина. Селянин і говорить:
— Та я б і пустив вас, люди добрі, так у мене жінка така лиха та сердита, що битиме вас і мене, а ще зараз І в шинок пішла!
Петро і Христос кажуть:
— Та ми хоч під піччю полягаємо!
Селянин погодився. Тільки лягли, аж жінка приходить а шинка та до чоловіка: б'є його, лає. Тоді селянин і говорить жінці:
— Ти хоч би людей чужих посоромилась!
- А де вони, сукини сини! Що воно це за люди?!
Сюди-туди по хаті, а тоді за кочергу та під піч, та по
Петру святому, що з краю лежав, давай товкти. Попобила Петра і вибігла чогось з хати. Тоді Христос і каже Петрові:
- Слухай, святий Петро, давай переляжемо, бо вона як прийде, знов тебе, як крайнього, битиме!
А тут жінка знову вбігає в хату та ще сердитіш кричить:
- Ага! Оце крайньому надавала, а давай того ще, що в кутку.
Та давай знову святого Петра товкти. Так-то дісталось святому Петрові од простої жінки кочерги скоштувати!
ТКАЧ У ПЕКЛІ
Умер ткач, той, що полотна ткав. Був він чоловік грішний, бо добре вилаяв колись матушку попову і попав у пекло.
І передала йому жінка верстат той, що полотно тчуть. Він там верстат уставив і зайняв багато місця — половину пекла. А жінка забула йому передати свата (це маленька частина в човнику, на якій цівка ходить з нитками). І пише ткач листа через попа до жінки:
«Передай мені свата!»
А в пеклі подумали, що свата-чоловіка, та й кажуть:
— Ну тебе подальше. Ти навіз стільки та ще й сват привезе стільки, то все пекло нам заставите верстатами!
Юда наказав вигнати його з верстатом, а то вони як зачнуть грюкати, то і пекло розіб'ють. Вигнали його і верстат викинули. Бач, і тут гріховідники злякались робочого чоловіка!
ПРО БОГА Й СВЯТОГО ЙОСИПА
Ото як народився Христос, так, значить, святому Йосипу досадно стало. Все ж таки жінка його, а дитинча — від святого духа? От він у горілку й ударився. П'є та й п є, п'є та й п'є. От бог йому й каже:
— Годі тобі, Йосипе, пити! Ти ж таки святий!
А Йосип мовчить та п'є. От і вдруге з'являється бог:
— Годі, тобі, Йосипе! Кинь пити!
А той тільки сопе.
Бог пішов, а він знову за чарку. От і втретє приходить бог:
— Та кинь же, кажу тобі, горілку! Що ти робиш?
А Йосип як розсердиться:
— Мовчи, — каже, — боже, а то як хрякну твого байстрюка по голові, так до чортової матері вся ваша тройця і полетить.
ЧУДОТВОРЦІ
Був один ксьондз і дяк; але були дуже убогими, не мали на утримання свого життя та й домовилися якесь чудо сотворити.
