Сусід його теж був попової вдачі. Побачив, що піп носе жито — та й собі. Піп набере, а за попом він.
Так вони довго носили. Одного разу піп причащав свого сусіда.
- Ну, православний, признавайся, як перед богом, які гріхи маєш? — питає піп сусіда.
Сусіда м'явся, м'явся:
— Та от хіба що клунок жита вкрав у гамазеї...
Спалахнув піп:
— Як? Красти громадське добро? Як тобі не стидно! Бога боїшся?
— Ну що ж, батюшко, — каже сусіда, — я з того боку, що й ви.
ЯК СВЯТІ СМЕТАНУ ЇЛИ
У попа був робітник Іван. Попи, як звичайно, робітників годували погано. Хліб давали завжди черствий, навіть сухий.
Якось увечері один багатий привіз дитину хрестити. Тут
Іван піддивився, де служанка хліб положила, що привіз цей багатий...
Іван увечері цю хлібину забрав і в свою конурку заніс. І думає Іван: що я за дурний, тільки один хліб їм?
— Стоп! подамся за сметаною у погріб.
Прислуга замріялась у хаті, Іван за хлібину і спускається у погріб. Сів біля сметани і їсть. Наївся і пішов.
Але в темряві накапав на підлогу сметаною. На ранок матушка відкриває погріб і бачить: хтось сметану поїв. Матушка й починає попу жалітись:
— У нас починає Іван шкодити.
Піп кличе Івана і каже:
— Іван, що ж ти — починаєш шкодити?
Іван і каже:
— Я ніколи, батюшка, не шкодив, а тепер чого б я шкодив?
Піп і каже:
— Ну, що ж там — святі були?
Іван і каже:
— А хто зна, може й святі.
На другий день Іван теж так зробив. Тільки взяв перед тим церковний ключ і макітру сметани, пішов до церкви. Приходить до церкви, відкриває і починає святих у церкві сметаною мазати. Понамазував усіх по одному разу, а Миколаєві угоднику, так як він старший усіх, вимазав і бороду. Закрив церкву і пішов.
На ранок матушка схватилась у льох, а там макітри зовсім немає; вона й докладає попові:
- Іван знову краде, заніс навіть макітру.
Піп кличе Івана:
— Іван, це ти наробив?
Іван каже:
— Ні.
Піп знову:
— Чого ні, що ж там — святі були?
Іван говорить:
— Так, святі!
Попові якраз треба було до утрені йти. Сторож, як звичайно, задзвонив. Піп заходить у церкву, глядь: всі святі в сметані...
Закриває піп церкву і каже сторожеві:
— Не дзвони!
Прибігає додому й каже матушці:
— Справа погана: святі сметану поїли.
Піп з матушкою і Іваном ідуть до церкви. Матушка говорить:
