Ішов раз селом чабан, і напали на нього собаки. Згвалтувались, збіглись зі всієї вулиці і мало не розірвуть.
А чабан задом, задом відступає від них, відступає і не помітив, як у церкву задом зайшов. Оглянувся він, а саме правилось — людей повнісінько. Він і каже:
— От прокляті собаки, скільки вони сюди людей нагнали!
ЗВИЧКА
На уроці закону божого піп питає студента:
— Ви вірите в чудеса?
Студент відповідає:
— В природі чудес не буває.
— А ось вам приклад: з високої дзвіниці упав чоловік і залишився живий. Це що таке, не чудо?
Студент відповідає:
— Ні, просто випадок.
— Припустимо. Цей же чоловік другий раз вилазить на дзвіницю, падає і знову залишається живим. Це, по-вашому, не чудо?
— Ні, просто «совпадение».
— Припустимо! А ось цей чоловік втретє вилазить на дзвіницю, падає і знову залишається живим. Це що, повашому, чорт вас візьми, чудо, чи ні?
— Просто звичка!
ЗА ЩО?
— За що вигнав бог Адама і Єву з раю? — питає в школі учитель учня.
— За те, — каже учень, — що з'їли зелений плід з дерева, а зеленого плода їсти не можна, бо живіт болітиме.
ЯК БОГ ДЕСЯТЕРИЦЕЮ ВІДДАВ
В одного дядька вмерла жінка, а в хазяйстві осталось тільки й добра, що телиця та діти. Пішов до попа, щоб поховати, а він і каже:
— Віддай мені телицю, вона ж у тебе одна, а в мене дев'ять, то й буде десять, а тобі бог десятерицею поверне.
Що ж будеш робити, віддав дядько останню телицю, бо жінку треба хоронити.
Ось раз попові телиці сполошились і всі забігли до цього дядька у двір за дядьковою телицею, а дядько їх і зачинив у хлів.
Приходить піп.
— Віддай телиці!
— Е ні, дзуськи, — каже дядько,— це ж мені бог десятерицею віддав.
З ОДНОГО БОКУ
Жив собі піп, та такий той піп був жаднючий, що ніде нічого не упускав. Іде оце бувало селом, лежить черевик — за черевик та в пазуху, — мовляв пригодиться на набойку, чи там ще до хомута на супоню. Узнав він, що у громадському гамазеї можна красти жито. Він і почав. Оце тільки повечеріє — іде з мішечком, а там розбере стінку, влізе, набере, скільки понесе, і додому хода.
