Заплакав бідний Кирик та й пішов до пана Та й скаржиться пану: — Не хоче піп моєї дитини ховати, Хоче з мене, бідного Кирика, десять рублів узяти. Пан йому і каже: - Я тобі в том, Кириче, бідний чоловіче, не пораджу, Я тобі ось що скажу: Іди ти до села, достань заступа й лопати Та іди сам на свою дитину яму копати. Послухався бідний Кирик пана, Пішов він додому, Став на коліна, помолився богу. Аж прийшов до нього божий старець: - Кириче, бідний чоловіче, іди ти до села, Достань заступа й лопати Та іди сам на свою дитину яму копати, Та не копай на низу, а копай на горбу, Нехай багатшії копають на низу. Взяв Кирик заступа й лопати Та став сам на свою дитину яму копати, Та не копає на низу, а копає на верху, Як казав йому божий старець. Став бідний Кирик на горбу копати, Став до нього котел з грошима виринати. Набрав бідний Кирик грошей до кишені. Пішов назад до пана, а від пана до попа... Піп радий радесенький: — Що ж, — каже, — не багато з бідних людей дбати, А десять карбованців треба взяти. Бідний Кирик довго не возився, Дав десять карбованців та й зовсім розплатився. Піп гроші забрав і старосту зазвав, Казав на дзвониці на збір подзвонити, З радістю, з веселістю Кирикову дитину похоронити. Зазвав бідний Кирик попа до хати. Став його добре частувати, Став мед і вино давати. Дивується піп, як це так сталося, У бідного чоловіка стільки грошей набралося А попадя навіть очі витріщила, Все до попа пристає, покою не дає: - Добродію, добродію, чи не могли б ви Бідного Кирика до сповіді прийняти Та на духу його добре розпитати, Де б він міг стільки грошей достати, Чи не міг би він про тії гроші признатися? Послав піп старосту, щоб Кирику наказати, Що піп його хоче у всіх гріхах сповідати. Прийшов староста до Кирика, бідного чоловіка,
