Українська народна сатира і гумор

- Скоріше, скоріше, чоловіче, в хату. Я вже й обідать вам наготовила. Сама і бикам дам.

Іван і каже:

- Ну, беріть же, дядьку, мішалку добру в хату і я візьму собі.

От вони увійшли в хату, поставили мішалки в кочерги і посідали за стіл. А піп сидить під ліжком, дивиться, як будуть труїтися. От вони їдять м'ясо, а жінка питає:

— Ще вам?

Вони нібито поніміли, мурчать.

— О, — каже, — слава богу, вже поніміли.

А батюшка виглядає з-під ліжка.

— Став швидше киселю, щоб посліпли і нічого не бачили.

Вона й поставила киселю.

- Став, — каже, — швидше вареники, щоб поглухли.

Вона поставила і вареники.

— Став, — каже, — швидше і горілку і огірки.

Як випили горілку, а огірки під себе — подавили, нібито полопались.

От той батюшка вискочив з-під ліжка.

- Слава богу, вже нема їх!

І почали танцювати, плигати з жінкою з радощів. З долівки — на піч, а з печі — додолу і мекать по-козячому. А Іван і каже дядькові:

— Вставайте, дядьку, вже кози завелись!

От вони встали та давай бити попа...

ПІП ТА ЧУЖА ЖІНКА

Був собі чоловік багатий,
Та трохи собі на розум плохуватий:
Женився він на молодій та гарній,
Коли він сам старий та поганий.
Живуть собі там чи рік, чи два...
Він собі неборак нічого не знає,
Що його жінка з попом виробляє.
Чоловік іде в поле до роботи,
А піп-добродій до жінки, до господи.
Сидять собі вдвох та любуються,
Цілуються та милуються,
Їдять смачненьке,
П'ють солоденьке

А жінка все вередує та все нездужає, та все вередує. А чоловік годить та постачає своїй любій жінці.

От раз чоловік задумав їхати на ярмарок. А жінка каже йому:

— Нездужаю! Поїдь, достань мені ліків із города.

Чоловікові жаль стало, він і каже:

— Привезу.

От зібравсь, їде, зустрічає попа. Піп дав йому, щоб він гам то того купив, то другого, а мав про себе таку думку, щоб тільки його в