1Q84. Книга ІІ

– Можливо, – відповів Тенґо. «За певних умов»,  – додав він подумки, звертаючись до себе.

– А ви їй подобалися?

– Можливо. До певної міри.

– Сексом займалися.

Тенґо не сподівався почути від неї такі слова.

– Звичайно. Адже вона приходила сюди не для того, щоб грати в «монополію».¹¹

– Монополію? – спитала Фукаері.

– Та це не має значення, – відповів він.

– Але вона більше сюди не прийде?

– Принаймні так мені сказали. Мовляв, більше не прийде.

– Вона сказала? – запитала Фукаері.

– Ні, не вона. А її чоловік. Мовляв, вона пропала й більше не зможе до мене приходити.

– Пропала.

– Що це означає конкретно, я не знаю. Питав, але пояснення не отримав. Запитань було багато, а відповідей – мало. Як дисбаланс у торгівлі. Чай питимеш?

Фукаері кивнула.

Тенґо налив окропу в чайничок, накрив його й чекав, коли мине потрібний час.

– Нічого не вдієте, – сказала дівчина.

– З тим, що мало відповідей? Чи з тим, що вона пропала?

На це Фукаері не відповіла.

Не дочекавшись відповіді, Тенґо налив чаю у дві чашки.

– З цукром?

– Одну ложку, – відповіла вона.

– З лимоном чи молоком?

Фукаері хитнула головою. Тенґо висипав ложку цукру в чашку, повільно розмішав й поставив перед дівчиною. А сам, з чашкою самого чаю, сів за столом навпроти.