– Секс подобався? – знову запитала Фукаері.

– Чи подобався секс із подружкою? – перепитав Тенґо, поставивши звичний знак запитання.

Дівчина кивнула.

– Гадаю, подобався, – відповів Тенґо. – Більшості людей подобається секс із приємною особою протилежної статі.

«І крім того, – подумав він, – вона була вправною в сексі так само, як селянин у зрошенні землі. Любила випробовувати різні способи».

– Вас засмутило те, що вона перестала приходити? – спитала Фукаері.

– Можливо, – відповів Тенґо. І ковтнув чаю.

– Бо не можете займатися сексом?

– Звичайно, й тому.

Якусь хвилю Фукаері знову видивилася на Тенґо. Здавалося, ніби думала про секс. Але, безперечно, ніхто не знав, про що вона насправді думає.

– Ти голодна? – спитав він. Дівчина кивнула.

– Майже нічого не мала в роті від самого ранку.

– Я приготую щось поїсти, – сказав Тенґо. Він також від самого ранку не їв майже нічого й відчував голод. І поки що нічого не придумав, як тільки взятися до приготування їжі.

Поки у рисоварці варився промитий рис, Тенґо готував суп із місо,12 морської капусти й цибулі, смажив сушену ставриду, вийняв з холодильника тофу й зробив імбирову приправу. Натер редьки, розігрів у каструлі залишки варених овочів, додав до них маринованої ріпи й маринованої сливи. Коли його здоровенна постать рухалася сюдитуди, маленька кухня здавалася ще тіснішою. Однак сам Тенґо не відчував від цього особливої незручності. Він уже давно звик до життя, в якому обходився щонайменшим.

– Вибач, що можу приготувати найпростіші страви, – сказав Тенґо.

Фукаері уважно спостерігала за його спритними рухами в кухні й, зацікавлено оглядаючи наслідки його роботи, розставлені на столі, мовила:

– А ви добре вмієте куховарити.

– Бо тривалий час живу самодин. Швидко варю і швидко їм. Це стало звичкою.

– Завжди їсте самі.

– Ага. А ось так, як зараз, разом з кимось за одним столом, їм рідко. З тією жінкою один раз на тиждень тут обідав. Однак вечеряти з кимось давно не доводилося.

– Хвилюєтеся? – спитала Фукаері.

Тенґо хитнув головою.

– Ні, особливо не хвилююся. Це – звичайна вечеря. Тільки трохи дивна.

– Я завжди їла з людьми. Бо з дитинства жила разом з ними. І в домі сенсея випадало сидіти за столом з різними гістьми. До нього часто вони приходили.

Фукаері вперше вимовила стільки речень за одним разом.

Вы читаете 1Q84. Книга ІІ
Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату