Феномен доктора Хауса. Правда і вимисел у серіалі про геніального діагноста

миля» (The Green Mile, 1999). Свою роль у цьому фільмі — наглядача Брута Гавела з «блоку смертників» — актор вважає власним найвищим досягненням на сьогоднішній день, і шанувальники Морса солідарні з ним. До речі, «Зелена миля», екранізація однойменного роману Стівена Кінга, — не перший перенесений на екран твір «короля жахів», у якому зіграв Девід Морс. У 1995 році на телебаченні була екранізована повість «Лангольєри» (The Langoliers); цей чотирьохсерійний телефільм добре знайомий нашому глядачеві, й Морс зіграв там одну з головних ролей — командира літака, що потрапив разом із пасажирами в часову пастку. Партнерами Морса за чверть століття роботи в кіно були лише зірки, серед яких — Джоді Фостер, Ніколас Кейдж, Шон Кон нері, Джек Ніколсон.

^{Девід Морс в образі командира екіпажу у фільмі «Лангольєри»}

^{Девід Морс — детектив Майкл Тритер}

У 2006 році Девід Морс, зігравши роль детектива Майкла Тритера в «Докторі Хаусі», був номінований на премію «Еммі». Повторно його номінували на цю нагороду в 2008 році, коли він зіграв роль президента США Джорджа Вашингтона в міні-серіалі «Джон Адамс» (John Adams, 2008).

Розділ 5 Медицина в житті та в кіно

Дія серіалу «House M. D.» відбувається в окрузі Мерсер штату Нью-Джерсі. Вступні титри накладаються на панорами місцевості поблизу Принстона, Трентона, Західного Віндзора і Плейнсборо. Місце основних подій — лікарня, яка називається Принстон-Плейнсборо. Насправді такої медичної установи не існує, зате є реальний лікувальний заклад — Принстонський університетський медичний центр. А будівля, яка зображає лікарню в серіалі, — це одна з будівель студентського містечка Принстонського університету (Princeton University).

Принстонський університет є одним із найдавніших вищих навчальних закладів Америки, який входить до Ліги плюща (Ivy League) — асоціації восьми приватних американських університетів, розташованих у сімох штатах на північному сході країни. Ця асоціація отримала свою назву завдяки плющу, який обвиває старі цегляні корпуси університетів. Для цих вузів характерна висока якість освіти. Спочатку Ліга плюща була спортивним об’єднанням представників цих вузів, пізніше назва поширилася на навчальні заклади в цілому. Університети Ліги плюща (або просто «Плющі») утримуються серед п’ятнадцятьох найкращих коледжів і університетів США за рейтингом журналу «U.S. News and World Report». Наприклад, у 2006 році трійку лідерів серед найкращих вузів США склали Гарвардський, Єльський і Принстонський університети з Ліги плюща. Університети Ліги плюща — мрія багатьох абітурієнтів. Зрозуміло, до цих навчальних закладів дуже важко вступити, та зате їхні випускники вважають себе соціальною елітою суспільства і відчувають свою перевагу над випускниками інших вузів.

Історія Принстонського університету почалася 22 жовтня 1746 року, коли Законодавча Рада британської колонії Нью-Джерсі від імені короля Георга II задовольнила прохання групи пресвітеріанських пасторів і видала їм дозвіл на створення коледжу з метою навчання юнацтва мов, вільних мистецтв і наук. У 1756 році навчальний заклад був переведений у Принстон, де на пожертви, зібрані у Великобританії, для студентів і викладачів побудували спеціальну будівлю. До 1870-х років різносторонні успіхи поставили Принстон поряд із такими відомими учбовими закладами, як Гарвард і Єль. У 1877 році при коледжі створили магістрат, а в 1896 році він отримав статус університету, який на знак пошани та вдячності міській общині назвали Принстонським університетом.

^{Один із корпусів Принстонського університету}

Викладання і навчання ось уже півтора століття ведеться за індивідуальними планами і тісно пов’язане з науково-дослідною роботою. Тому Принстон-Плейнсборо, як і її прототип — медичний центр при знаменитому університеті, не звичайна, а навчальна лікарня.