в боргах. Далі випускникам належить пройти три- або п’ятирічну ординатуру в лікарні на кшталт Принстон-Плейнсборо, що обіцяє їм довгі години роботи за порівняно низьку заробітну платню. Та й організація власної приватної практики також коштує зовсім недешево. Тому Хаус, найкращий, за твердженням Кадді, діагност Америки, не збирається відкривати приватну практику і теж у глибині душі боїться втратити роботу: у великій лікарні йому комфортно.
Необхідна для постановки діагнозу та лікування пацієнтів апаратура також коштує дорого, та й техніка має бути добре підготовленою. До того ж лікарі й адміністрація лікарні вимушені вбезпечувати себе від судових позовів із боку пацієнтів, котрі вважають, що їх неправильно або без належного сумління лікують. Вартість такої безпеки різко зросла в 1970–1980-і роки. З погрозами таких позовів у декількох епізодах другого сезону «House M. D.» бореться юрист Стейсі Ворнер, колишня дружина Хауса.
Пізніше, коли Стейсі залишає лікарню, мати справу з позовними заявами доводиться особисто Кадді. Це ще одна неточність серіалу — в такій лікарні, як Принстон-Плейнсборо, обов’язково має бути юрист, і завідувачка лікарнею не може виконувати його роботу, оскільки не компетентна в правових питаннях. Проте юрист як персонаж виявився непотрібний продюсерам, і на те, що Кадді особисто займається юридичними питаннями, глядачі не звертають уваги.
В Україні за офіційною статистикою лікарів ніби вистачає. Скажімо, на 10 тис. населення в Україні в середньому припадає по 40 лікарів, що вище, ніж у деяких країнах Східної та Західної Європи. Щоправда, якщо на Заході близько 60 % займаються наданням першої медичної допомоги, то у нас таких лікарів лише 20 %. Хірурги та інші вузькопрофільні фахівці дедалі частіше сидять без роботи. Хірурги в середньому роблять по дві операції на місяць, а вакантними залишаються щонайменше 33 тис. місць сімейних лікарів. А головне — рівень оплати медичних працівників системи охорони здоров’я залишається низьким як щодо рівня оплати праці працівників, зайнятих в інших секторах економіки України, так і в порівнянні з іншими країнами, коли різниця в оплаті праці — в декілька разів.
Відомий лікар-педіатр Євген Комаровський, коментуючи загалом невтішну ситуацію у вітчизняній медицині, сказав: «Ще не так давно дівчатка після закінчення медичного університету йшли в державну лікарню працювати за 800 гривень на місяць, але ці дівчатка вже закінчуються». Цим від окреслив важливу тенденцію: молодими спеціалістами поповнюється здебільшого приватний сектор медичних послуг, розвинений дуже слабо, особливо якщо говорити про невеликі міста, містечка, селища та села. Маючи уявлення про ці проб леми, МОЗ України у 2009 році оголосило: розроблений проект Закону України «Про загальнодержавну програму розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2012 року» з урахуванням найкращого національного та світового досвіду. Мета програми полягає у забезпеченні зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності населення шляхом формування та налагодження ефективного функціонування системи надання жителям сіл і міст доступної та високоякісної первинної допомоги на засадах сімейної медицини.
Хай там як, а поки що спроби лікарів у «Докторі Хаусі» отримати роботу в державній лікарні та будь-що втримати її і далі видаються нашому пересічному глядачеві дещо дивними: українці давно звикли до поступового відтоку фахівців із державних медичних установ до приватних, так званих комерційних. І воліють їхати лікуватися до Києва чи іншого великого міста, зневірившись у тому, що за межами мегаполісів можна отримати якісну медичну допомогу.
Право лікувати
Один із епізодів другого сезону починається з розмови Грега зі Стейсі Ворнер, яка нагадує, що Хаусу слід продовжити ліцензію. У третьому сезоні, коли виник конфлікт між Хаусом і Тритером, слабкою ланкою виявився Джеймс Вілсон: його зловили на тому, що він допомагав Хаусу отримувати вікодин за підробленими рецептами. Вікодин — це наркотичний препарат, тому рецепт необхідний, а кількість таких рецептів суворо контролюється. Але навіть якщо б Вілсон виписав Хаусу або кому-небудь іншому фальшивий рецепт на нешкідливі ліки, у нього все одно виникли б проблеми з продовженням ліцензії. Без ліцензії, що дає право працювати лікарем, навіть кваліфікований медик у США працювати не зможе — це буде незаконно, і за медичне обслуговування без ліцензії лікареві загрожує тюремне ув’язнення.
У США існують жорстокі вимоги до професійної підготовки лікарів. Конкурс у медичні вузи доходить до декількох сотень осіб на одне місце. Отримавши медичний диплом, лікар, що бажає спеціалізуватися в обраній ним галузі, проходить подальше навчання в інтернатурі, потім — у резидентурі. Резидентурою називається навчальний цикл, під час якого лікар опановує обраний ним медичний фах (загальний хірург, педіатр, нейрохірург, уролог тощо). Конкурс на вступ в американську резидентуру дуже великий. Тривалість навчання в ній складає від трьох до шести років залежно від спеціалізації. Після резидентури багато лікарів проходять подальше вдосконалення за вужчим напрямом обраної спеціальності. Таким чином, підготовка лікаря високої кваліфікації може тривати до 14 років і коштувати більше 200 тис. дол.
Після завершення навчання всі лікарі в Америці, незалежно від віку, посади і кваліфікації, кожні п’ять років складають іспити Вищій кваліфікаційній раді на право медичної практики за певною спеціальністю. Ця ж рада зобов’язала лікарів брати участь у роботі професійних з’їздів і симпозіумів, постійно підвищувати свою кваліфікацію. Якщо лікар не робить цього, він не набирає тієї кількості балів у системі післядипломної освіти, яка необхідна для складання чергових іспитів на право медичної практики. Така досконала і жорстка система контролю є додатковою гарантією високої якості роботи лікарів.
Реклама медичних препаратів у США суворо контролюється. Купити в аптеці ліки без рецепту, виписаного лікарем на спеціальному бланку, практично неможливо. Тому, хто продав ліки без рецепту, теж загрожує суд, до того ж неприємності будуть у власника всієї аптечної мережі — аж до анулювання ліцензії на торгівлю медичними препаратами. Фармацевт, що припустився порушення, теж позбавляється ліцензії. Враховуючи кількість часу і грошей, витрачених на медичну освіту, не кожен лікар стане ризикувати.
І Грегорі Хаус — не виняток: коли в ситуації з Тритером справа заходить задалеко, він поступається, але все одно лише подальше втручання Кадді рятує його, а заразом — і Вілсона, чия ліцензія теж під загрозою. Ризикуючи своєю кар’єрою, Ліза Кад ді дає неправдиві свідчення під присягою. Показавши фальши ві документи, вона заявляє, що перешкодила Хаусу вкрасти оксикодон у мертвого пацієнта. Кадді сказала, що замінила пігулки в баночці звичайним заспокійливим із лікарняної аптеки, оскільки знала, що Хаус був у неадекватному стані. Суддя була настроєна скептично, але вирішила не давати справі ходу. Вона не могла повірити, що Хаус зловживав наркотиками, як запевняв Майкл Тритер. При цьому суддя сказала Хаусу, що він не заслуговує на таких друзів, як Кадді та Вілсон, оскільки вони зробили все можливе, аби врятувати його ліцензію. Навряд чи в реальному житті американський лікар пішов би на такий ризик. Проте не потрібно забувати, що «Доктор Хаус» — розважальне і видовищне шоу, тому розвиток конфлікту адмі ністрації лі кар ні Принстон-Плейнсбо-ро з амери кан ськими законами проходить цілком реалістично, а розв’язка вирішена як традиційний американський хепі-енд.
В Україні така метушня довкола ліцензії сприймається як «їхні звичаї». За останні двадцять років у нас не було жодної гучної справи про порушення лікарем певних правил, після яких порушника позбавили права працювати за фахом. Без рецепта в українських аптеках можна отримати будь-які ліки, включно з трамадолом, що містить наркотик, чим користуються вітчизняні підлітки-наркомани. Навіть якщо у нас вводять обмеження, завжди знайдеться той, хто за певну плату випише потрібний рецепт, нічим особливо не ризикуючи.
