Гашу сигарету й після короткочасного вагання беру нову. Ці сигарети дуже
короткі. Треба переходити на «фільтр».
— Ще одна якість, що, незважаючи на вашу високу зарозумілість, також зовсім не
притаманна вам, — це загальний погляд на речі, велика логіка, а не логічні
вправи. Коли б у вас було хоч якесь уявлення про ту велику логіку, Манев, ви б
взагалі не зважилися на такий фатальний крок. Ви хотіли здійснити «зразкове»
вбивство, вчинити ІДЕАЛЬНИЙ злочин, тобто злочин, який не можна було б розкрити,
а отже, й покарати за нього. Та якщо б у вас був загальний погляд на речі, ви
мали б зрозуміти, що не існує й не може існувати злочину, який не можна
розкрити, тому що будь-який злочин, крім усього іншого, це ще ФІЗИЧНИЙ АКТ,
отже, як і кожна фізична дія, він залишає сліди, відбувається в матеріальному
середовищі, пояснюється фізичними законами. А крім того, це ще й людський акт,
викликаний певними психологічними мотивами, тобто повністю пояснимий і з цього
боку.
— Цікавий погляд на філософію злочину, — киває співчутливо Філіп. — Визнаю, що
такого роду проблеми зовсім нові для мене.
— Можливо. Ваша діяльність — переважно діяльність практика. І оскільки ви
згадали слово «філософія», ви, Манев, — жертва повзучого емпіризму, як казала
колись моя викладачка філософії. При цьому, незважаючи на вишуканість вашого
почерку, ви припустилися істотних огріхів і саме в практичному виконанні.
Наприклад, ваше алібі.
— О, виходить, що викликає сумнів навіть моє алібі? Ви починаєте вагатися навіть
у тому, чи справді мене було затримано?
— Зовсім ні. Та коли б ваша логіка була трохи вищого гатунку, нам треба було б
зметикувати, що сама «залізна» непохитність вашого алібі здатна викликати
підозру. Таке справді «залізне» алібі потребує тільки та людина, якій це конче
необхідно.
— Тут нема чого метикувати, оскільки моє алібі створено не мною, а випадком.
— Помиляєтесь. І це, власне, ваша друга помилка. Ви сфабрикували собі алібі
вчинком, що різко дисгармонує як з вашим характером, так і з реальною ситуацією
в даному випадку. Ви не з тих людей, що вчиняють публічні скандали. Ви створюєте
скандали підступними доносами, а не публічними вчинками. З іншого боку, у вас не
було й натяку на якийсь серйозний інтерес до Магди, що мотивував би вашу
поведінку в «Балкані». Та жінка була для вас не більш як випадковою розвагою,
при чому розвагою, яка вам уже давно набридла. Після того, як розладналися
заручини між нею й Асеновим, Магда стала для вас просто нулем без палички. А
така, як ви, людина, Манев, не зчиняє публічних скандалів заради якогось нуля.
— Ви все перебільшуєте для того, щоб виправдати свою версію, — спокійно
заперечує Філіп. — По-перше, Магда, не була для мене нулем. Я не кажу, що мав до
неї бозна-які почуття, але хотів їй допомогти. І по-друге, я відчував неприязнь
до Асенова.
— Це вже щось нове. Але також абсолютно суперечить фактам. Жоден факт не
підтверджує цього.
— Який вам потрібен факт? Удар по пиці Асенова чи що? Просто він був мені
антипатичний, і все. В мене немає симпатії до тих типів, чия самовпевненість
грунтується на добре набитому гаманці.
— Ви втрачаєте почуття реальності. Ви просто не можете збагнути, що антипатія —
ще не привід для скандалу, надто для такої вихованої людини, як ви. Але
перейдемо до згаданого гаманця. Отже, на вашу думку, він був таки добре набитий?
— Не намагайтеся робити капітал з банального вислову, — кидає зневажливо Філіп.
— Тільки в даному випадку цей банальний вислів точно відповідає даним, які ви
мали про згаданий гаманець. Ви одержали ці дані від Магди. І ви добре знаєте, що
це мені відомо знову ж таки від Магди. І взагалі — оскільки ми з вами граємо
розкритими картами, треба вам сказати, що я навмисне дав їй можливість
поінформувати вас про це. Бо гадав, що це повідомлення налякає вас і прискорить
вашу підготовку до втечі. Так воно й сталося.
— Коли б я знав, що ви зробите такі глибокодумні висновки з одного нещасливого
збігу обставин, можливо, я б трохи відклав від'їзд, — байдуже відповідає він.
— Коли б ви знали ще про деякі речі, то взагалі не організовували б убивства
Асенова. Тому що, коротше кажучи, саме ви організатор цього вбивства.
Обмірковуючи й так старанно виконуючи план свого алібі, би забули про ще одну
елементарну річ: коли розслідується вбивство, слідчі органи шукають не тільки
безпосереднього виконавця злочину, а й його можливого натхненника. Власне, це ви
вбивця Асенова!
— Ви просто вигадуєте, — знизує плечима Філіп. — І також забуваєте про деякі
елементарні речі. Я не повинен доводити вам свою невинність. Це ви повинні
довести мій злочин. Доведіть, що це вбивство здійснив я, — і крапка.
— Останні дні я тільки цим і займався, — кажу, щоб заспокоїти його. — І мушу
довести до вашого відома, що кінець, який увінчує всяку добру справу, вже
близький. Просто можливо… МОЖЛИВО, — не кажу більше нічого, — одне ваше зізнання
перед тим, як ви будете приперті фактами до стіни, буде для вас корисніше, ніж
вимушене зізнання або категоричне заперечення.
— При всьому моєму бажанні зробити вам приємність я не в змозі визнати того, що
не існує.
— Скажіть точніше: ви б не хотіли, щоб воно існувало. Я чудово розумію, що вам
хотілося б повернути дещо назад — не для того, щоб воскресити Асенова, а щоб
повторити всю ту операцію «чисто», цього разу без граматичних помилок і огріхів.
Та, на ваше нещастя, це неможливо. Що зроблено, те зроблено. Всі дурниці — в
наявності. Не кажучи вже про найбільшу дурницю — дурницю вашого життя, — яка
довела вас до цього злочину.
— Якщо вже говорити про граматичні помилки й огріхи, то їх до біса і в обраній
вами версії, — зауважує Філіп, не звертаючи уваги на мою останню фразу.
— Зовсім ні. Я тільки занотовую ваші власні помилки. Наприклад, підливання
снотворного в келих Асенова.
— Я щось перестав розуміти плин ваших думок, — каже нахабно Манев. — Не збагну,
про що ви говорите.
— Навпаки, ви все чудово розумієте з тієї простої причини, що ви інструктували
Магду, що саме зробити й як це зробити.
— Я й справді не розумію, — і далі дивується Філіп.
— А Магда стверджує протилежне. Ви наказали їй непомітно підлити снотворне в
келих Асенова. Її показання в письмовій формі й досить розбірливі.
— Я знаю, що таких правопорушників, як Магда — ваших давніх клієнтів, — ви легко
можете примусити написати все, що вам заманеться. Більше того, Магда має на мене
зуб…
— Ви взагалі оточені людьми, які зовсім безпідставно вас ненавидять, Манев. Ви
із шкури лізете, щоб зробити їм добро й дати мудрі поради, а вони… У мене таке
відчуття, що навіть ваш рідний брат чомусь охолов до вас. Не кажучи вже про
Дору. А що ж до наклепу про мій тиск на Магду, збережіть його для суду.
Філіп мовчить, дивлячись безцільно кудись у простір над моїм плечем. Я
передчуваю, що йому дуже потрібно залишитися на самоті, заново переосмислити мої
звинувачення, зважити, чого варті докази, які є в моєму розпорядженні. В такому
випадку непогано підкинути йому додаткову порцію.
Гашу в попільниці чергову сигарету і втуплююся поглядом у чоловіка, що сидить
навпроти мене:
— Вам усе ще вдається триматися спокійно, Манев, але це не завдяки силі вашого
характеру, а завдяки вашому переконанню, що поки вам не загрожує нічого
серйозного. Ви й досі вірите в бездоганність вашої комбінації. Але ваша
комбінація не бездоганна, окрім усього іншого, ще й тому, що в ній бере участь
не одна людина. Ваша доля не в ваших руках. Зараз ваша доля в руках іншої
людини. Та людина не поруч із вами, і ви не маєте ніякої можливості увійти з нею
в контакт, вплинути на неї або — якщо це потрібно — знищити її. Ота друга
людина, Манев, і вирішить вашу долю!
Я натискаю кнопку дзвоника й наказую лейтенантові, який з'являється у дверях:
— Виведіть його!
