— Я так само рада нашіи новіи зустрічі, лорде Кивіне, — не лише чемно, а и цілком щиро, відповіла Шаина.
Уже з цих слів Еирін збагнула, що їх виишов зустріти Ки- він аб Енгас, віце-ґраф Мерхирськии, старшии син короля Енгаса аб Браита. Як вона вже знала, при дворі та в народі иого зазвичаи називали просто принцом, хоча офіцшно такого титулу в Катерласі ніколи не існувало — і в наидав- ніші часи, коли катерлахська держава лише формувалась, і в період розквіту її імперської могутності, і згодом, коли їмперія поступилася місцем Об’єднаному Королівству, монархія в ціи країні була не спадкова, а елективна.
Далі лорд Кивін став вітати решту гостеи. З переважною більшістю він уже був знаиомии, оскільки всі відьми, що мешкали в Торфаині, Ґулад Данані та на півдні Катерлаху, дорогою з Тір Мінегану неодмінно проминали Тахрін і бодаи на день-другии зупинялися в Рінанхарі. Шаині довелося відрекомендувати иому лише двох сестер з Тір Алмина- ху, а також, ясна річ, Еирін. Кивін аб Енгас поводився так, ніби геть нічого не чув про її особливе становище, пов’язане з Первісною їскрою, а вся иого цікавість до неї викликана лише тим, що вона королівська дочка, ще и вихована поза Тір Мінеганом.
— Можливо, вам відомо, леді Еирін, — сказав він, — що ми з вами родичі за жіночою лінією.
— Авжеж, відомо, — підтвердила вона. — Маємо спільного предка, еидальського короля Еллара аб Каледвина. Його старша дочка Дервіл була прабабцею моєї матері, а менша, Блодевед, — бабцею вашої. Отже, ви міи дядько в четвертому коліні.
— ї для мене це велика честь, принцесо. Ои, даруите. Не знаю, чи можна вас так називати.
— Мабуть, не варто, лорде Кивіне. Я зреклася свого титулу, бо він суперечить мінеганським законам. Зате моя кузина Фіннела нічого не зрікалась. — Еирін запізніло збагнула, що представлення гостеи належить до Шаининої компетенції. Проте Шаина нітрохи не розсердилась і лише мовчки кивнула їй. Тоді Ейрін продовжила: — Дозвольте відрекомендувати вам леді Фіннелу вер Ріс О’Дуґал, принцесу Ленніру, племінницю короля Келлаха аб Тирнана.
Кивін аб Енгас уклонився їй нижче, ніж відьмам, і, відповідно, Фіннела присіла в глибшому реверансі.
— Дуже радий нашому знайомству, принцесо. Гадаю, немає потреби окремо наголошувати, що ми також кровні родичі, бо й ваша матір є правнучкою леді Дервіл вер Еллар. Сподіваюся, в леді Ідріс усе гаразд?
— Так, лорде Кивіне. Матінка просила переказати вам свої вітання та побажання доброго здоров’я всій вашій родині, надто ж вашому батькові, королю.
— Дякую, принцесо. Як писатимете додому, переказуйте такі ж вітання и побажання всім вашим рідним.
— Неодмінно,— пообіцяла Фіннела.
Так само Шайна не заперечувала, щоб Ґвен, яка раніше вже зустрічалася з Кивіном аб Енгасом, познайомила його з Бренаном. З усього було видно, що якраз Бренан найбільше його цікавив, проте він обмінявся з ним лише кількома ввічливими фразами, після чого запропонував Фіннелі руку й повів її разом з Ліамом до палацу, залишивши відьом, відьмачку та відьмака в розпорядженні їхніх тутешніх сестер.
Шайна покликала до себе Ейрін, і вони першими рушили до гурту з шести жінок, що стояли перед шеренгою міне- ганських ґвардійців. Ейрін пильно вдивлялася в їхні обличчя, намагаючись угадати, хто з них Шаннон вер Давнайг. її увагу привернули дві наймолодші на вигляд — русява та чорнява. І саме остання, коли їхні погляди зустрілися, тепло й по-дружньому всміхнулась їй.
Підвівши Ейрін до сестер, Шайна заговорила, звертаючись передовсім до високої золотоволосої жінки, що аж ніяк не здавалася старшою серед них, та й за силою була лише третьою:
— Старша сестро, сестри! Я везу на Тір Мінеган нашу нову сестру, Ейрін вер Ґледіс. Прошу привітати її.
За звичних обставин, відьму-немовля брали на руки, та позаяк Еирін уже давно виишла з такого віку, сестри при зустрічі просто обіимали її. Проте висока білявка и цього не зробила. Лише зміряла холодним, мало не крижаним поглядом і сухо промовила:
— Я, Альса вер Киннеиді, вітаю тебе в нашому колі, менша сестро. — Уже тут вона відступила від правил, бо належало говорити просто „сестро“, без „менша“. А потім, примружившись, ще и додала: — Чи ти вимагаєш, щоб тебе називали
На ці слова Еирін мало не скипіла від гніву. Однак стримала себе і, хоч це и коштувало їи чималих зусиль, чемно відповіла:
— У жодному разі, старша сестро. Запевняю тебе, я и у гадці цього не мала. Мене цілком влаштовує звання меншої сестри.
Альса недовірливо гмикнула.
