підніматися сходами. — А куди ми идемо?
— До твого помешкання, куди ж іще. Шаннон написала, що ти любиш висоту, от я и оселила тебе на сьомому поверсі. Чи вона помилилася?
— Ні, все правильно. Та хіба я не повинна до шістнадцяти років жити в покоях менших?
— Взагалі, так. Але наистарші наказали вже зараз відвести тобі окреме житло. Мовляв, однаково через чотири місяці мусиш переселятися... Хоч я певна, що насправді причина в іншому. Ти ж і сама бачила, як реагують на тебе малі, а оселити вас разом означало б цілковито віддати їх під твою владу.
Еирін скрушно зітхнула:
— Я зовсім не хочу цієї влади.
— Але маєш її, — розсудливо зауважила Бронах. — ї з цим нічого не вдієш.
Піднявшись на сьомии поверх, вони рушили коридором у західному напрямку. Вздовж правої стіни тяглися широкі вікна, що виходили на двірську площу, а ліворуч були двері покоїв із золотими табличками, де вказувались імена мешканок. Утім, тричі на їхньому шляху трапилися таблички без написів.
— У Тах Ерахоиді чотириста шістдесят вісім відьомських помешкань, — пояснила Бронах. — Тому сестри, яким минає шістнадцять, завжди мають вибір, де оселитися. Так само и ти, якщо тобі тут не сподобається, зможеш підшукати щось краще. Хоча це гарне місце — посередині крила, неподалік головного корпусу. ї на сусідок не будеш нарікати, бо обидві зараз на Абраді і поки не думають повертатися.
Біля помешкання Ріани вер Шонаґ їх обігнало четверо лакеїв з валізами, що належали Ейрін. Дійшовши до наступних дверей, слуги в очікуванні зупинилися. Бронах ствердно кивнула їм, вони хутенько позаносили речі до середини, потім уклонилися відьмам і, переконавшись, що ніяких інших розпоряджень не буде, забралися геть.
— До речі, про слуг, — сказала Бронах, провівши лакеїв поглядом. — У твоєму помешканні щодня прибиратимуть, твіи одяг пратимуть і прасуватимуть, мінятимуть постільну білизну, а як захочеш, приноситимуть тобі сніданок, обід та вечерю. Проте доглядати за собою, зокрема вдягатися и роздягатися, ти мусиш сама. Розумію, для тебе це незвично, ти ж бо зростала принцесою, але в нас так заведено. Відьми не мають особистої прислуги.
— Знаю, — відповіла Еирін, проходячи до свого нового житла. Вона вирішила не вихвалятися тим, що і в Кардуґа- лі рідко вдавалася до допомоги покоївки. — Дорогою я вже привчилася.
Помешкання складалося з п’яти окремих приміщень — передпокою, мильні, спальні, кабінету та невеликої вітальні, які за розмірами и розташуванням достоту повторювали планування покоїв у Відьомськіи Вежі Рінанхару. А вірніше, все було навпаки — тахрінські архітектори, дбаючи про те, щоб відьми почувались у палаці катерлахських королів, як удома, з максимальною точністю відтворили звичну для них обстанову Тах Ерахоиду.
— Ну, гаразд, — промовила Бронах. — Розбираи свої речі, відпочиваи, а о пів на другу приходь до обідньої зали. Це на першому поверсі, в... Та що пояснювати, тобі и так дорогу покажуть. Можна не сумніватися, Морін та Гелед, зачекавши для пристоиності зо півгодини, прибіжать сюди і діима- тимуть тебе своїми балачками. Може, и Брі до них приєднається.
— Та вже точно не Олвен, — сказала Еирін.
— Атож. Це дівчисько — справжня халепа. Нахабне и зарозуміле, як не знаю хто. Шаина в її віці теж була нестерпна, але не виходила за межі пристоиності, завжди відчувала, де треба зупинитись. А Олвен не знає ніякої міри. Змалку вихвалялася своєю силою, була певна, що в маибутньому стане наимогутнішою з відьом, але ти зі своєю Первісною зруинувала ці солодкі мрії. Через те вона лиха на тебе. Краще не заводься з нею, просто іґноруи її.
— Я так і робитиму, — пообіцяла Еирін. Вдавшись до чарів, вона підхопила валізи, залишені слугами в передпокої, і перенесла їх до спальні. — А на обід мені теж надягти щось святкове?
— Ні, звичаине вбрання, яке ти носиш щодня,— відповіла Бронах, уже збираючись іти. — На честь нових сестер ми влаштовуємо урочисту вечерю, а обід — це просто обід.
Зоставшись сама, Еирін лише встигла перевдягтися в штани та кофтину и почала розкладати по шафах свої речі, коли до неї завітали Гелед і Морін, а ще за кілька хвилин приишла Брі вер Невен — висока смаглява дівчина з чорним, як вороняче крило, волоссям, що народилася через півтора року після Шаини и отримала ім’я її духовної матері. Всі троє виявилися надзвичаино балакучими і страшенно допитливими; вони наввипередки розповідали різні історії зі свого життя і водночас буквально засипали Еирін купою запитань про її минуле, сьогодення та плани на маи бутнє. Особливо їх цікавило, як вона сприиняла звістку про своє несподіване відьомство, що відчула, коли з’ясувалася справжня природа її їскри, і яким саме чином засвоює отримані від Ґвен знання — вони просто приходять самі по собі, чи це щось на зразок читання книжки.
