Крім того, дівчата хотіли якнаибільше дізнатися про Бренана — а Еирін була знаиома з ним особисто, вони разом проїхали від Тилахмора до Рондава. Поява хлопця- відьмака, брата всіх відьом, і досі залишалася другою за важливістю (після Первісної, ясна річ] подією для Сестринства. А останніми днями інтерес до Бренана спалахнув з новою силою у зв’язку із загостренням хвороби Енгаса аб Браита. Чи то пак, ішлося вже не просто про хворобу, а про близьку и неминучу смерть: у короля остаточно відмовили обидві нирки, і він був живии лише тому, що сестра Альса раз по раз очищала иого кров. Проте отруині речовини все одно накопичувалися в організмі, і иому залишалося жити лічені дні.
Це сталося вкраи невчасно, бо Бренан і Ґвен ще не були готові претендувати на катерлахськии престол. До того ж, серед народу та дрібної шляхти стали ширитися чутки, буцімто відьми навмисно зводять Енгаса в могилу, щоб чимшвидше звільнити місце на троні для відьмака з відьма- чкою. Звичаино, вищі лорди, від яких залежав вибір наступного короля, розуміли всю безглуздість таких тверджень, однак наївно було сподіватися, що вони не використають ситуацію з максимальною вигодою для себе.
За цих обставин Брігід вер Камрон, яка фактично керувала всіма відьмами в Катерласі, пропонувала підтримати кандидатуру Ріґварааб Ковґала, ґрафаЯрвшського, наи- старішого з реальних претендентів на престол, і таким чином виграти для Бренана та Ґвен час, не ризикуючи при цьому, що новии король правитиме аж надто довго. Молодші и радикальніше налаштовані сестри цілком слушно заперечували, що ґраф Ріґвар може прожити ще десять, п’ятнадцять, а то и двадцять років, і вимагали задіяти весь арсенал відьомського впливу на катерлахських вельмож, щоб уже зараз здобути корону. Зрозуміло, що наистаршим імпонувала поміркована позиція Брігід, але вони не квапилися з остаточним рішенням. Вісімнадцять років тому ці дев’ятеро сестер залишили Бренана на Лахліні, прирікши иого на вірну смерть, тож тепер почувалися винними перед ним і терпляче чекали, коли він сам визначиться зі своїм маибу- тнім...
За жвавою розмовою з Гелед, Морін та Брі час збіг дуже швидко, і Еирін навіть незчулась, як минула перша по півдні. Дівчата разом спустилися на першии поверх до обідньої зали, що виявилася досить невеликим, за мірками Тах Ерахоиду, і затишним приміщенням з двома десятками круглих столів, кожен з яких був розраховании на п’ятеро осіб. Еирін, утім, знала, що впродовж останніх кількох сторіч на Тір Мінегані ніколи не проживало більше сотні відьом одночасно, та все ж вона думала, що їдальня буде значно більшою. Морін перша зауважила її подив і пояснила, що в палаці, крім обідньої, є ще бенкетна зала, призначена для врочистих нагод. Саме там має відбутися сьогоднішня святкова вечеря.
Половина столів у їдальні були вільні. Скориставшись цим, Еирін запропонувала своїм новим подругам сісти в кутку зали, проте це не дуже допомогло — вона и далі залишалася в центрі загальної уваги і маиже фізично відчувала на собі допитливі погляди десятків пар очеи. Добре хоч ніхто не намагався приєднатися до них — дорослі відьми розуміли, що їи і так непереливки, а менші, либонь, соромились. Лише Етне, яка саме обідала в товаристві чотирьох сестер, на хвильку підіишла до Еирін і сказала, що з Фіннелою все гаразд, вона вже облаштовується в чаклунськіи школі.
Невдовзі служниці принесли грибнии суп, овочевии салат, смажене м’ясо з товченою картоплею та яблучнии сік, і дівчата взялися до їжі. Десь за двшко хвилин по тому Гелед досить маистерно встановила довкола них глушильні чари (якими було оточено більшість заинятих відьмами столів] і з легкою, трохи глузливою усмішкою мовила:
— Схоже, Олвен загубила свого хвоста.
Еирін нишком зиркнула на дівчину, що сиділа в іншому кінці зали в гордіи самотності и усім своїм виглядом намагалася показати, що не помічає її. Темно-русяве волосся Олвен було закоротким, щоб иого заплітати, тож навряд чи Гелед говорила про косу.
— Якого хвоста? — запитала Еирін.
— Ми так називаємо трьох сестричок, що постшно бігають за нею, — пояснила Брі. — Елінир, Енніш і Шарла...
— Елінир та Енніш по дванадцять, а Шарлі ще одинадцять, — втрутилася Морін. — З ровесницями в Олвен нічого не склалося. Тордіш дружить із Невен, якіи уже чотирнадцять, а Арвен воліє бути сама по собі — хоч, правда, віднедавна підбиває клинці до нашої компанії.
— Отож ці троє, — вела далі Брі, — завжди були вірними подружками Олвен. Проте останнім часом вони багато сварилися, Олвен і Енніш твердили, що твоя Первісна — це просто вигадки, а Шарла та Елінир з ними не погоджувались. А сьогодні й Енніш змінила свою думку, коли побачила тебе. Олвен, звичайно ж, залишилася при своєму. Мабуть, тому всі троє не пішли з нею на обід — бо ж ти могла вирішити, що вони підтримують її.
Ейрін недбало стенула плечима.
— От дурниці! Я в ці дитячі ігри не граю.
Ії співрозмовниці дружно захихотіли.
— Це ти в Шайни навчилася?— запитала Гелед.— Ну, цього виразу обличчя. Вона завжди корчила таку ґримасу, коли ишлося про наші сварки.
— Мовляв, що з дітей візьмеш,— підхопила Морін.— Шайна з десяти років вважала себе страх якою дорослою, а до нас ставилась, як до малих.
— То ви не дружили з нею?
