Двоголовий, лихоокий,
Здичавілий, гострозубий,
Мідношийний, дужорукий,
Тяжкоплечий, лютий в гніві
Утопив його в ставку.
А тоді на місце Чена,
Вбитого ним безневинно,
Цар проклятих людожерів
Сина власного підсунув,
Кревнеє дитя підкинув –
Принца якшу Асмохату,
Давши Ченове обличчя,
Щоб він людям лихо ніс.
(…Мандрівний співак відсапався – і я теж. Так, тепер я розумів утеклого Коса…)
Бхімабхата Швета ракшас –
Меч вручив він Асмохаті,
Що вогнем вночі палає
І простромлює серця
Всім, хто демона впізнає.
Ріс, одначе, принцпідкидьок
І скидався на людину –
Лиш ночами над Кабіром
Кажаном несамовитим
Тінню чорною літав.
Йшли роки, роки збігали,
Ріс і сили набирався
Вы читаете Шлях меча
