Вони хотіли довести. Довести нешулмусам, не таким, як вони, свою перевагу. Це було для шулмусів життєво необхідно – доводити. Успішний набіг – доказ військового вміння, гладші череди – доказ багатства, приборкання дикого жеребця – доказ відваги; бій сам на сам із чужинцем на очах усього племені – доказ сили й переваги.
Не вміє доводити за всяку ціну, не гребуючи ніякими доводами, аж до вбивства – умре.
А хто вміє або навчився, буде прийнятий у плем’я.
Він – свій. Тепер він – свій.
Він теж уміє доводити. Він – шулмус.
Із білої повстини – на яскравочервону… Клинком подати.
Джамуха Восьмирукий і Чинкуеда чудово зрозуміли це – і зуміли довести своє право на владу в Шулмі, безпомилково вибравши час, місце й спосіб.
А що доводили Тьмяні, приносячи жертви Минулим богам?
Вони доводили життєздатність своєї раси (людства або Звитяжців), згідно з каноном учення Батин.
А я, я сам – ведучи Бесіду з тим же Фальґримом, я ж теж доводжу?!
Так. Безумовно.
…І коли я зрозумів різницю – я беззвучно розреготався, неабияк здивувавши цим Коса й Асахіро, що йшли поруч.
Фарізу було важко чимось здивувати.
– Нічого, нічого, – шепнув я ім. – Усе гаразд… це я так.
І ми пішли далі.
Далі…
Шулмуси й Тьмяні доводили комусь! Що б вони не доводили – завжди був хтось, хто повинен був оцінити вагомість їхніх доказів! Хтось – Творець, супротивник, сусіднє плем’я, старійшина Ради, інший народ, суперник, друг, брат, перехожий, чужинець…
Хтось.
Хто завгодно.
І цей хтось не міг бути Бесідником для того, хто хоче довести. Бо Бесіда має на меті спільну спробу досягнути істини.
Спільну. І не обов’язково досягати лише істини Батин. Бесіда має на меті вміння не лише говорити, а й слухати.
А отже – чути.
Отже – розуміти.
Не можна розуміти, не гребуючи ніякими доводами; не можна розуміти, не бажаючи почути; не можна почути, перекрикуючи один одного; не можна вести Бесіду з ворогом…
