служителів Уркалахая.
Я сидів і просто дивився.
Водойма Жовтого Мо була у низині, оточеній невисокими пологими пагорбами. Тут проходила межа двох степів. На південний схід, там, звідки ми прийшли, простирався степ, значною мірою обпалений подихом Кулхана. А на північний захід починався степ свіжий, спінений гірким вітром, той степ, побачивши який, я зрозумів – ось вона, Шулма. Тут живуть племена шулмусів, пасуть свої незлічимі табуни й череди, сперечаються про військову звитягу, чинять набіги одні на одних… І ще десь там є великий гурхан Джамуха Восьмирукий.
Мій улюблений онук.
І пряма коротка Чинкуеда, Змія Шен.
…Тут проходила ще одна межа. Вона незримо тяглася по гребенях пагорбів, що оточували священну водойму. Усередині цього кола панували боги. І всі, хто входив у це коло, потрапляли під їхній захист.
Біля священної водойми не проливалося крові.
Тут був малий Кабір.
«Тут Шулма, – з докором мовив Єдиноріг. – А у водоймі гниють трупи моїх братів.»
«Вибач, – схилив голову я. – Ти маєш рацію. А я ні. Просто мені дуже хочеться додому…»
«Так, Чене. І мені теж.»
І все ж ми перебували всередині кола, хоча воліли б до кінця своїх днів залишатися зовні.
І подалі.
Я мимоволі обвів поглядом межу священного місця й повернувся до Куштенгрі, почувши слабкий мелодійний передзвін брязкіток на його халаті.
Шаман уже повернувся зі своїх незрозумілих внутрішніх мандрівок і тепер дивився на мене.
– Будемо говорити, Асмохатта? – запитав Куштенгрі, Неправильний Шаман. – Так?
Його звичка після майже будьякого питання запитувати ще й «Так?», немов співрозмовник і без того не відповів би, спочатку дратувала мене, але тут, у тіні плаща Жовтого Мо, або я став терпиміший до звичок Куштенгрі, або це його «Так?» стало м’якшим і природнішим.
– Будемо, – погодився я.
– Будемо, – в один голос підтвердили Єдиноріг і Уламок.
Але їх шаман не почув.
Він просто злегка здригнувся, підвівся й пішов до намету.
Не озираючись. А я перш ніж піти за ним, махнув рукою Косові, щоб той підійшов і допоміг мені зняти панцир.
І без божественного втручання ясно – чимчим, а латами альМутанаббі мені Неправильного Шамана не здивувати.
