- Не знаю.
- А я знаю. Бо ти странний. Я странних не люблю.
Георгій мовчав.
- А знаєш, як мені тяжко, Жора? Григорію його курва так баки забила, що він буде женитися.
- Може, він сам того хоче.
- А ти її бачив?
- Бачив. Дуже гарна.
- От. Дуже гарна. Целкою була.
Георгій мовчав.
- Знаєш, скільки в мене було целок? Рівно сто! Ще одна і буде сто.
Геннадій сам випивав півлітру самогону, просив Георгія зварити йому міцної кави, а потім випивав ще півлітру.
- Знаєш, чого ти странний, Жора? Хочеш знати, чого? Як хочеш, я тобі скажу!
- Ну то скажи! - підвищував голос Георгій. - Хочу знати, чого я странний! Якщо ти такий мудрий, то скажи!
Геннадій примружував очі і витримував паузу.
- Ти гарний хлопець, Жора, - нарешті казав Геннадій, - але з тебе не буде людей. Бо ти ЦЕЛКА!
Георгій без піджака вибігав з кімнати, а Геннадій реготав йому вслід.
- Целка! Мужик 22 роки і целка! Стид!
Георгій єдиний з трьох дійсно хотів стати вчителем української мови і літератури.
Якось Георгій мав цілу ніч бути поза гуртожитком, бо Геннадій, здається, знайшов саме ту. Вона не хотіла одружуватись, а це для Геннадія багато що означало. Григорій вже кілька днів жив у своєї.
Георгій не мав куди подітись. До третьої ночі походив містом, позаглядав у вітрини, а потім дуже змерз і вирішив повернутися до гуртожитської кімнати. За його підрахунками Геннадій і його «саме та» мали вже спати.
Георгій відімкнув кімнату своїм ключем і, не вмикаючи світло, зайшов досередини.
Коханці справді мирно спали. Було літо. Трохи товстувата молода дівчина лежала поруч з Геннадієм повністю гола.
Георгій ліг на свій матрацик на підлозі і довго не міг заснути. Він все думав: «Як це витримати? Як це витримати?»
А потім накрив дівчину простирадлом.
Золотий злиток Геннадій вкрав у свого батька. Той навіть не помітив. Він мав цілий сейф золотих злитків і харчосмакову фабрику десь біля Делятина. Був мафіозним бароном на своїй території. Мріяв збудувати готель і привабити до гір туристів. Постійно повторював, що будувати готель біля гір - дуже вигідна справа, мине кілька років, і аж тоді наші люди навчаться відпочивати по-справжньому.
А потім якось в один момент все змінилось і сейф спорожнів. Харчосмакова фабрика збанкрутувала. Будівництво готелю зупинилось на другому поверсі. Батько Геннадія почав безбожно пити і дуже часто западав у температуру білої гарячки. Кожен з великої родини, в тому числі і Геннадій, до кінця життя будуть тішитися, що встигли тоді, коли ще ніхто не вів рахунку, викрасти з сейфа по шматку золота.
Григорій і Георгій ніколи не бачили того злитка, але точно знали, що він у Геннадія є. Великий. Кілограмів зо два. Обмотаний целофаном і голубенькою стрічкою. Геннадій часто переховував його з місця на місце, а якось сказав, що заховав дуже добре, сам дідько не знайде, не те що людина.
Роботу вчителя Георгій отримав у далекому глухому селі, за яким закінчуються дороги і починаються звірячі стежки і гори.
Георгій вийшов з автобуса на початку села і взявся шукати школу. Село тягнулось на двадцять кілометрів, по одній хаті на кілометр. Діти і старі баби виглядали з-за стодол і парканів і відразу зникали, щоб Георгій в них нічого не питав. Один старий дід з довжелезною бородою не знав, де школа і чи є вона взагалі. Георгій йшов далі.
Все виглядало так, як в старих просвітницьких романах про вчительське месіанство. Георгій поважав себе більше і більше. З кожним кроком він щораз сильніше переконувався, що в цьому селі його дорога справді закінчиться.
Біля Народного дому на лавці сиділи дві старші жінки у вишитих сорочках. Георгій спитав в них, де школа. Жінки пильно дивились кудись позаду Георгія, бо він їх зовсім не цікавив.
- А ти там підводи не бачив? - спитала одна.
- Якої підводи?
- Ну, підводи.
