ворожать, причаровують коханих (як у пісні: "циганочка-ворожечка воленьку вволила — ізпаливши русу косу, козака поїла"); лихі люди використовують волосся, щоб завдати шкоди його власникам. Існує ціла низка способів довести людину до божевілля, хвороби, смерті (до цього призводить, наприклад, уплітання в коси чужого волоса; з необережно кинутого волосся качка може гніздо звити, й тоді голова болітиме тощо).Зрізане волосся означає смерть або втрату людиною сили (на цьому повір'ї заснований біблійний сюжет про Самсона і Далілу). У давніх греків бог смерті Танатос у чорному плащі прилітав до ложа помираючого і зрізав із голови у нього пасмо волосся. Смерть, за уявленнями, що відобразились як у професійному мистецтві, так і у фольклорі, з'являлася в чорному плащі з кажанячими крилами. Із небезпекою неприкритого, незахованого волосся пов'язані численні повір'я про кажана. Кажуть, що, побачивши людину з непокритою головою, він одразу ж усмоктується в голову й закручується у волоссі. Відірвати його можна хіба зі шкірою, або ж доведеться вистригати все волосся (та все одно після того людина довго не житиме).Вчепившись у волосся, кажан нібито тягне свою жертву до криниці й топить у ній. Вважається також, що, вплутавшись у коси, він може потім укрутитися в голову і з'їсти мозок: тоді людина помре або втратить розум. Щоб кажан не опинився у волоссі, намагаються не вимовляти його імені.Кажана використовують як оберіг, а також у лікувальній магії та чарах. Засушену тварину труть на порох і вживають від лихоманки або дають коням, щоб "загодувати" на продаж (від того вони стають жирними, але довго не живуть). Проти зурочення, від кулі, відьми, розбійників у одяг зашивають крило, голову або шматочок шкіри кажана. Щоб привернути або відвернути хлопця, дівчині "треба узять живого кажана, покласти у комашню і тікать, щоб не чути його свисту, бо оглохнеш, і не оглядаться, бо осліпнеш. Як комашня об'їсть — там у кісточках його найдеш вилки й грабельки. Як доторкнешся до парубка грабельками, то буде любить, а як вилками — тоді любить перестане". Птахи
Птахи в міфології багатьох народів є творцями всесвіту. Ніким не народжені, вони вже існували, коли не було ще ні неба, ні землі, а лишень одне "широке море" (яке було завжди).Птахи символізують повітряну стихію, а повітря, як відомо, легке й може проникати всюди. Птахи сполучають світ земний і небесний (а водоплавні — аж три світи: ще й водну стихію на додачу). Вони володіють таємницями чарівного зілля, живої та мертвої води, знають напрямок грозових і градових хмар. Прилітають на подвір'я, де щойно народилася дитина, й віщують немовляті майбутню долю. Як душі пращурів, вони знають усе.Усьому людству відомий міф про виникнення світу з яйця. Далекий відгомін цього міфу маємо в улюбленій дитячій казці про Курочку-Рябу. Зазвичай казка подається для малят скорочено. Повний текст розповідає, яка драма розігралася через розбите яйце: "Дід плаче, баба плаче, в печі палає, внучка з горя повісилася, дяк побіг на дзвіницю й побив дзвони, піп розірвав усі книги...". В одному з варіантів прямо пояснюється причина тяжких наслідків такої, здавалося б, незначної події: "Бо то була перша курка і перше яйце у світі".В українських колядках часто зображується світове древо або древо життя, на верхівці якого сидить птах або два чи три птахи. Птах пірнає на дно моря й виносить із води золотий пісок. З нього постає земля, й на ній з'являється життя. Два птахи на верхівці древа символізують божественну пару — сонце й місяць. Хоча типовішою для українських колядок є картина явора з трьома птахами: "А серед моря зелений явір. На явороньку три голубонь ки" або "На тім яворойку на горі гніздойко. А на тім гніздойку три со- колойки". Три птахи уособлюють астральні світила — небесну родину, якій відповідає родина земна: "Ясен місяць — пан господар, ясне сонце — його жона, дрібні зірки — їхні дітки". Світове древо з птахами зображується на писанках, вишивках та килимах, у народному малярстві.Птаха часто порівнюють із сонцем та вогнем. У Давньому Єгипті вірили, що бог сонця Ра, який створив небо й землю, вийшов із яйця в подобі птаха. Існує гіпотеза, за якою хрест є символом сонця, а походить він зі схематичного зображення птаха, що летить. Такі хрестоподібні малюнки птахів відомі з часів пале- ахи
Марія Приймаченко. Павичі у квітах
оліту, існували вони в добу бронзи й заліза. У загадках сонце асоціюється з птахом: "Сидить півень на вербі, спустив китиці до землі". У казці з'являється образ вогненного, золотого птаха або жар-птиці."У тридесятому царстві живе Білий цар, а в нього у діамантовій клітці є золотий птах. Якби хтось мені того птаха дістав, а він заспівав у моєму палаці, то я б знову став молодим і дожив би з вами до глибокої старості", — мовить цар своїм синам".Птах, який сидить на дереві, у загадках ототожнюється не тільки із сонцем: "Стоїть дуб, на дубі птиця; ніхто її не дістане — ні цар, ні цариця, ні красна дівиця"; а й зі смертю: "Стоїть дерево, на дереві — квіти, під квітами — котел, над квітами — орел, — квіти зриває, в котел скидає, квітів не меншає, в котлі не більшає" (Життя і смерть. Адже скільки людей помирає, стільки й народжується). Інша загадка називає птаха "двічі народженим".Птахи здавна трактувалися як жертовні істоти. Водночас, птахами в міфології бували наймогутніші боги. Давньогрецькі Зевс і Діоніс виступають у вигляді орлів; давньоєгипетський Гор — сокола; в ібіса
